Итак, история со странным ограблением пункта обмена валют и еще более странным расследованием этого преступления закончилась тем, что … преступление так и не раскрыто, а нерадивые сотрудники милиции получили взыскания. 22 марта 2005 года заместитель начальника УКР ГУМВС Украины в Киеве Бабенко оптимистически ответил хозяину ограбленного предприятия Юрию Гудзю следующее: «За неудовлетворительную организацию работы по раскрытию ограбления к дисциплинарной ответственности привлечено руководство отдела уголовного розыска Днепропетровского РУ. В настоящее время работа по делу активизирована, проводятся оперативно-розыскные действия, направленные на раскрытие преступления. Ход раскрытия преступления находится на контроле у руководства Главного управления.» Господин Бабенко соврал. Следователя Рябца, старавшегося с самого начала «развалить» это дело, на самом деле не наказали, а повысили … переведя в следственное управление Главка. Денег предпринимателю, естественно, так никто и не вернул, а преступник до сих пор остается безнаказаным. И тогда Юрий Геннадьевич совершенно обоснованно полагая, что понес моральный и материальный ущерб в результате то ли преступного бездействия, то ли преступных действий милиции, решил обратиться в суд. С иском против Днепровского районного управления ГУ МВД в Киеве. Цитируем иск:
Дніпровський районний суд м.Києва
02105, м.Київ, вул. Сергієнка, 3
Позивач: Гудзь Юрій Геннадійович,
Відповідач: Дніпровське районне управління
Головного управління
Міністерства внутрішніх справ України в м.Києві,
02100, м.Київ, вул. Червоноткацька, 2
“31” травня 2006 року
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання дій та бездіяльності протиправними
І. ОБГРУНТУВАННЯ ПІДСУДНОСТІ ДАНОГО ПОЗОВУ
ДНІПРОВСЬКОМУ РАЙОННОМУ СУДУ М.КИЄВА
Відповідно до ч.2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Керуючись п.5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), згідно якого до початку діяльності окружного адміністративного суду підсудні йому справи вирішують у першій інстанції відповідні місцеві загальні суди, а також п.2 ст.19 КАС України, відповідно до якого адміністративні справи з приводу оскарження дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, подаю даний позов до Дніпровського районного суду м.Києва.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ЯКІ СТАЛИ ПІДСТАВОЮ ТА, ЗА ЯКИХ ВІДБУЛОСЯ ВЧИНЕННЯ ПРОТИПРАВНИХ ДІЙ ТА ДОПУЩЕНА ПРОТИПРАВНА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ
ДНІПРОВСЬКИМ РУ ГУМВС УКРАЇНИ В М.КИЄВІ ЩОДО МЕНЕ
Я, Гудзь Юрій Геннадійович, є засновником та директором двох приватних підприємств “Вікторія” та “Оптіма”, основним видом діяльності яких є обмін валют. Вночі з 30 на 31 грудня 2004 року сталося пограбування пункту обміну валют за адресою: вул. Малишка, 39, куди були звезені для перелічення усі гроші мережі обмінних пунктів ПП “Вікторія” та ПП “Оптіма”. Усього викрадено грошові кошти на суму, еквівалентну 381 495 доларам США.
Про вчинений злочин я дізнався при наступних обставинах. 30 грудня 2004 року приблизно о 23.30 всі гроші було перелічено в пункті обміну валют за адресою: вул. Малишка, 39 (далі – ПОВ) та спаковано для відправки. Касири були відпущені додому. В ПОВ залишився Федорчук Володимир Олександрович (мій інститутський товариш, якого я знаю з 1975 року), який обробляв в комп’ютері інформацію з кожного ПОВ. О 23.48 мені зателефонував Федорчук В.О. та сказав, що його отруїли газом, на ПОВ вчинюється напад і попросив, щоб я викликав міліцію. Під час його слів я не почув у телефонну трубку ніякого шуму від нападу навколо нього, що мене одразу здивувало. В той момент я був за кермом свого авто у декількох хвилинах їзди від ПОВ і сказав йому, що буду за декілька хвилин і почав набирати “02”. Дотелефонувавшись до міліції я повідомив про напад. Перетелефонувавши Федорчуку, це було приблизно через 2 хв. після його першого дзвінка – о 23.50, він сказав мені, що вже стоїть на вулиці і гроші вже викрадені, а двері зняті з петель. Отже, злочин, за словами Федорчука В.О., було скоєно за час менше двох хвилин.
Гроші були складені у 10 холщових сумках, які складені в одну дуже велику сумку “Adidas”, вагою понад 40 кг, та у три великих чорних пакети, вагою приблизно по 10 кг кожний. Коли я приїхав приблизно о 23.52 Федорчук гуляв на перехресті приблизно в метрах 10 від входу до ПОВ, двері були зняті з петель і охайно стояли оперті праворуч біля входу. Біля дверного отвору, на вулиці, лежав масляний радіатор, він був увімкнений. Ніякого запаху газу я не помітив. Федорчук ззовні був абсолютно спокійним, ніяких слідів отруєння газом я не помітив. Коли я спитав у нього, хто це був, він повідомив, що це були два здорові чоловіки моєї комплекції, які побігли через скверик у глибину домів за ріг Дніпровського універмагу. Я зауважив, що з такими сумками неможливо бігати, на що Федорчук нічого не відповів.
Я зателефонував у машину інкасаторів та попросив міліціонера піднімати тривогу. Звезення грошей в обмінний пункт для вечірньої інкасації було звичайною вечірньою процедурою, яку здійснювали кожного дня два інкасатори, що працюють в ПП “Вікторія” – Рябко Анатолій Андрійович 1974 р.н. (кожної неділі замість Рябко А.А. працює Ковтун Володимир Вікторович 1983 р.н.) та Сахно Максим Миколайович 1977 р.н. (колишній співробітник міліції, працював в академії МВС). Разом з двома співробітниками державної служби охорони інкасація проводилася на власній машині Сахно М.М. За один раз інкасувалися 3-4 пункти обміну валют, після чого гроші завозилися в ПОВ на вул. Малишка, 39 для перерахунку та введення даних до комп’ютера, всього таких ПОВ було 10.
Приблизно через 3 хв. інкасатори приїхали на місце. Незабаром за моїм телефонним викликом приїхало багато співробітників міліції. Серед них: керівник Дніпровського РУГУ – Бондаренко В.В., його заступник – Сокіл О.В., заступник начальника Територіального відділення міліції №2 (далі – ТВМ №2) – Поліщук О.В. Потім приїхали експерти-криміналісти. За словами співробітників міліції, які зайшли до кіоску через 10-15 хв. після злочину, ніякого газу там не було. Невдовзі були знайдені глибокі сліди ніг та відбитки автомобільних шин за рогом Дніпровського універмагу, куди, за словами Федорчука, втікали грабіжники. Бондаренко В.В. розпорядився затримати Федорчука, Сахно та Рябко і наказав завезти їх у ТВМ №2, після чого поїхав. Його заступник Сокіл О.В. почав ставити мені запитання, як я можу підтвердити, що я є власником цього кіоску. Я сказав, що всередині є документи з моїм прізвищем. Потім він сказав, щоб я показав йому документи, що підтверджують право на встановлення кіоску на цьому місці і, що зараз під’їде співробітник УБЕЗ і я йому дам пояснення про походження вкрадених грошей. З усього було видно, що він вважає, що цей злочин інсценував я сам. Після чого усі поїхали у ТВМ №2.
На місці події залишилися експерти-криміналісти, які повели там більше години, однак жодних криміналістичних дій вони не вчинили: не взяли проби повітря в ПОВ для проведення аналізу вмісту в повітрі отруйного газу; не взяли проби мастила з замку для проведення аналізу знаходження в ньому слідів отруйного газу; не зняли відбитки пальців з дверей, інших предметів в ПОВ; не обстежили та не зробили зліпки слідів грабіжників; не обстежили та не зробили зліпки слідів шин за рогом Дніпровського універмагу, куди, за словами Федорчука, втекли грабіжники та ін.
Зайшовши в приміщення ТВМ №2, я побачив Федорчука, він був за гратами. Сахно і Рябко просто сиділи за столом. Федорчук звернувся до мене з проханням зателефонувати додому та повідомити його дружину. Я дав йому свій телефон і сказав, щоб він зробив це сам. Він зателефонував і сказав, що його затримано міліцією і, що сталося “ЧП” і сказав, що поки-що не треба нікого підключати, а, якщо буде потрібно, то вона знає кого. Його слова мене дуже здивували. Усю ніч співробітники ТВМ №2 проводили опитування. Рябко і Сахно були на опитуванні або сиділи за столом. Їх не було взято під варту. Автомобіль Сахно не був оглянутий, обшуканий та опечатаний. Вдень 31 грудня 2004 року Рябко і Сахно були звільнені.
На другий день після затримання дружина Федорчука знайшла йому висококваліфікованого адвоката із об’єднання “Захист” – Качана Володимира Трохимовича, якому заплатила приблизно 2000 дол. США.
3 чи 4 січня 2005 року співробітники ТВМ №2 викликали мене і наказали організувати приїзд інкасаторів та касира Вознюк М.Д., яка перелічувала в той день гроші. Коли я зайшов до кабінету начальника ТВМ №2, де проходило опитування Федорчука, там були присутні: заступник начальника Дніпровського РУГУ – Сокіл О.В., начальник ТВМ №2 – Сорока М.А., його заступник Поліщук О.В. та два оперативних співробітники.
На моє прохання Федорчук розповів мені про обставини злочину. За його версією 30 грудня 2004 року він “прогулювався” навпроти дверей в кіоску, коли почув, що із замкової щілини ллється рідина, у нього запаморочилося в голові, він набрав мій номер і сповістив про напад, після цього двері збоку петель відчинилися і він злякавшись вистрибнув у темряву. На вулиці він нікого не побачив. Побіг до пішохідного переходу і, коли обернувся в кіоску вже нічого не було, він лише побачив спини втікаючих злочинців. Як сказали співробітники міліції цю історію він повторював багато разів протягом дня. Правдивість її у всіх викликала сумнів.
Однак, Федорчука випустили в ніч з 4 на 5 січня 2005 року.
Кримінальна справа по факту вчиненого пограбування на той момент досі не була порушена.
05 січня 2005 року – на шостий день після вчинення злочину, СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві було порушено кримінальну справу №04-08931 за фактом злочину, передбаченого ч.3 ст.186 Кримінального кодексу України (далі – КК України) – грабіж, поєднаний з проникненням у приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому.
Напочатку лютого інкасатор Сахно продав свою машину, на якій він працював на момент вчинення злочину, та звільнився з роботи в ПП “Вікторія”. Через деякий час звільнилися й інші інкасатори Рябко і Ковтун. Усіх цих трьох інкасаторів мені запропонував директор охоронної фірми ТОВ “Рада”, колишній майор міліції Герасименко О.Ю.
Під час слідства слідчий Рябець А.М. поширював серед співробітників міліції чутки, нібито викрадення організував я сам і постійно заважаю слідству.
Вважаю, що співробітники міліції, постійно натякаючи мені, що цей злочин я міг організувати сам за неіснуючими мотивами, протиправними діями та фактичною бездіяльністю покривають злочинців.
ІІІ. ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОТИПРАВНОСТІ ДІЙ ТА БЕЗДІЯЛЬНОСТІ
ДНІПРОВСЬКОГО РУ ГУМВС УКРАЇНИ В М.КИЄВІ
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 10 Закону України “Про міліцію” міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.
На день пред’явлення даного позову з моменту вчинення злочину пройшов один рік і п’ять місяців. На даний час провадження по кримінальній справі зупинено на підставі п.3 ст. 206 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України) – не встановлення особи, яка вчинила злочин. Вважаю, що співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві вчинили протиправні дії та допустили протиправну бездіяльність стосовно розслідування злочину, потерпілим від якого я є, наслідком чого стало не встановлення особи, яка вчинила злочин.
Протиправність дій та бездіяльності Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві обґрунтовується наступним чином.
Відповідно до п.1, 5 ст.94 КПК України приводами для порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, посадових осіб або окремих громадян; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим ознак злочину. В ніч з 30 на 31 грудня 2004 року я повідомив про пограбування ПОВ та викрадення грошових коштів на суму, еквівалентну 381 495 дол. США. Оглянувши місце події, допитавши мене – Гудзя Ю.Г., Федорчука В.О., Рябко А.А., Сахно М.М., перевіривши відповідні документи, співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві впевнились в наявності ознак злочину. Згідно ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування. Відповідно до ч.2 ст. ст. 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: 1) порушити кримінальну справу; 2) відмовити в порушенні кримінальної справи; 3) направити заяву або повідомлення за належністю. Згідно ч.2 ст.190 КПК України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події. Однак, з незрозумілих підстав та в порушення ч.2 ст.97, ст. 98, ч.2 ст.190 КПК України кримінальна справа не була порушена ані негайно після огляду місця події, ані в триденний термін після повідомлення про злочин.
05 січня 2005 року СВ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві було порушено кримінальну справу №04-08931 за фактом злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України – грабіж, поєднаний з проникненням у приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому. Порушуючи кримінальну справу за ч.3 ст. 186 КК України, слідчий відділ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві діяв протиправно, оскільки порушив ст. 12 КК України – кваліфікація злочинів та ст. 97 КПК України, згідно якої при порушенні кримінальної справи застосовується стаття кримінального закону, за ознаками якої порушується справа. В даному ж випадку Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві завідомо неправильно кваліфікувало злочин за ч.3 ст.186 КК України, оскільки насправді мав місце злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечний для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах або вчинений організованою групою.
Така кваліфікація злочину була завідомо неправдивою, оскільки були відкрито наявні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України:
— мав місце напад з метою заволодіння чужим майном, який мав свій прояв у викраденні грошової суми, еквівалентної 381 495 дол. США;
— напад був поєднаний із насильством, небезпечним для життя і здоров’я Федорчука В.О., дане насильство, за словами Федорчука В.О., полягало в литті речовини через замкову щілину, що випаровуючись перетворювалася на отруйний для життя людини газ, внаслідок якого у Федорчука В.О. запаморочилася голова;
— даний напад мав наслідком не заподіяння значної шкоди – збитки на суму від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян як його кваліфікувало Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві, а мав насідком заволодіння майном у особливо великих розмірах на суму, яка в 113326,5 разів перевищувала неоподаткований мінімум доходів громадян, на момент вчинення злочину.
Наслідком неправильної кваліфікації злочину за ч.3 ст. 186 КК України було віднесення цього злочину до групи тяжких злочинів, коли насправді даний злочин, склад якого передбачений ч.4 ст. 187 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років. Неправильність кваліфікації злочину свідчить про низький професійний рівень слідчого та відсутність контролю з боку керівництва слідчого відділу Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві або ж про наявність у Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві незаконних мотивів для умисного покривання злочинців від адекватного покарання. З огляду на це, видається неможливою випадковість такого грубого порушення закону при невірній кваліфікації злочину. В даному випадку в діях Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві досить чітко прослідковується умисне заниження ступеню тяжкості злочину з метою укривання злочинців від адекватного покарання, передбаченого кримінальним законом за особливо тяжкий злочин.
01.07.2005 року після багаторазових моїх звернень до правоохоронних та правозахисних органів прокуратурою Дніпровського району м.Києва кримінальну справу було перекваліфіковано з ч.3 ст.186 КК України на ч.4 ст.187 КК України.
Відповідно до ст.190 КПК України з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з’ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення та документів. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.97 КПК України одночасно з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи вживаються всі можливі заходи, щоб запобігти злочинові або припинити його. Співробітниками Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві, які прибули на місце події під час огляду місця події, який був здійснений поверхнево, не було проведено першочергові слідчі дії, а також не було вжито оперативно-розшукових заходів.
У відповідності з п.1 ч.1 ст.6 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” підставами для проведення оперативно-розшукової діяльності є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що вчинені невстановленими особами. Згідно ст.103 КПК України на орган дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. В даному випадку Дніпровським РУ ГУМВС України в м.Києві після отримання повідомлення про вчинення злочину, а також після того як співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві прибули на місце події не вжили жодних невідкладних оперативно-розшукових заходів для припинення злочину та розшуку злочинців “по гарячих слідах”. Існували всі необхідні, передбачені законом підстави, для проведення оперативно-розшукової діяльності:
— Дніпровському РУ ГУМВС України в м.Києві була надана достатня інформація, в установленому законом порядку, шляхом повідомлення від засновника та директора ПП “Вікторія” – Гудзя Ю.Г. про напад на пункт обміну валют;
— прибувши на місце події і вислухавши версію очевидця – Федорчука В.О. та мої – Гудзя Ю.Г. пояснення, Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві отримало достатньо інформації про злочин, що був вчинений невстановленими особами, яка потребувала перевірки за допомогою оперативно-розшукових та експертно-криміналістичних заходів і засобів, однак жодних таких заходів і засобів не було вчинено та застосовано.
Результатом не проведення Дніпровським РУ ГУМВС України в м.Києві необхідних слідчих дій на місці події, а також невжиття оперативно-розшукових заходів і засобів стало порушення вищезазначених п.1 ч.1 ст.6 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, ст.ст. 97, 190, 191 КПК України, наслідком чого є втрата багатьох даних та доказів, необхідних для встановлення осіб злочинців.
Серед таких оперативно-розшукових заходів та засобів, а також слідчих дій слід вказати наступні.
У відповідністю з ч.2, 5 ст.191 КПК України огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події слідчий проводить на місці події, слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів.
За словами Федорчука В.О. напад на пункт обміну валют почався з того, як він почув, що через щілину замку ллється речовина, дана речовина випаровуючись перетворювалася на газ, внаслідок чого у Федорчука В.О. запаморочилася голова. Співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві прибувши на місце події з групою криміналістів не взяли проби повітря, зі стін ПОВ, зі щілини замку, а також не направили Федорчука В.О. на аналіз крові на предмет знаходження в них слідів отруйного газу.
За словами Федорчука В.О. під час нападу на ПОВ злочинці відкриваючи двері вибили петлі дверей. Навколо петель можна було побачити подряпини та здерту фарбу. Однак, співробітниками Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не було знято відбитки пальців ані з дверей до ПОВ, ані з перекинутого масляного радіатора, ані з предметів, що знаходилися всередині ПОВ. Не була призначена та проведена дактилоскопічна експертиза.
Згідно ч.3 ст.191 КПК України в необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.
За словами Федорчука В.О. злочинці під час нападу для того, щоб проникнути всередину ПОВ, вибили двері з петель. Однак, на місці події співробітниками Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не було обстежено та зафіксовано сліди від вилому, що залишилися навколо петель. Не була призначена та проведена трасеологічна експертиза даних слідів.
Після того як злочинці вкрали сумки з грошима, за словами Федорчука В.О. вони перестрибнули трубу на побігли через клумбу за ріг Дніпровського універмагу. Оскільки 30 грудня 2004 року на вулиці не було сильного морозу та снігу, земля була волога та м’яка, на ґрунті біля ПОВ були видні сліди ніг, однак співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не зробили зліпки і заміри слідів ніг, на які вказав Федорчук В.О., як на сліди ніг втікаючих злочинців та не сфотографували їх. Не була призначена та проведена трасеологічна експертиза даних слідів.
За рогом Дніпровського універмагу були виявлені глибокі сліди шин машини (такі сліди, які залишає машина, що втікає), однак співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві так само не зробили зліпки і заміри слідів шин та не сфотографували їх. Не була призначена та проведена трасеологічна експертиза даних слідів.
Крім того, співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не склали план і креслення оглянутого місця події та оглянутих предметів, що значно ускладнило подальші проведення слідчих експериментів і зробили їх недостовірними.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання. Співробітниками Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не було призначено жодної експертизи з метою перевірки показань Федорчука В.О., не дивлячись на те, що його версія всім видалася неправдивою. Лише через вісім місяців після події злочину 04 серпня 2005 року після багаторазових звернень до різних правоохоронних та правозахисних інстанцій я добився проведення хімічної експертизи наявності на зовнішніх та внутрішніх частинах замку та внутрішній частині накладки замку з вхідних дверей пункту обміну валют слідів отруйної, сильнодіючої чи наркотичної речовини. Експертизу було проведено старшим експертом Клименко А.В. науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України в м.Києві, висновок якого показав, що сліди отруйної, сильнодіючої чи наркотичної речовини не виявлено. Провести інші експертизи, які б допомогли встановити хибність чи достовірність показів Федорчука В.О. не виявилося можливим, оскільки, як було обґрунтовано вище, внаслідок протиправної бездіяльності Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не було вчасно взято матеріали для їх проведення.
За словами Федорчука В.О. коли злочинці відкрили двері і він вибіг з ПОВ на вулицю він побачив двох громадян, які спостерігали за злочином, однак Дніпровське РУ ГУМВС України в м.Києві знов-таки проявило протиправну бездіяльність та не вжило жодних невідкладних заходів по розшуку цих свідків. Крім того, своєчасно не були проведені опитування людей, які мешкають поблизу ПОВ або регулярно проходять повз нього близько 23-24 години.
Щоденну інкасацію ПОВ ПП “Вікторія” та ПП “Оптіма” здійснювали інкасатори Рябко А.А. та Сахно М.М. на машині, що належала Сахно. В той час коли було вчинено злочин Сахно та Рябко мали всі можливості для участі в ньому, оскільки саме вони знали з точністю до хвилини, коли Федорчук залишиться в ПОВ один і саме вони мали привезти туди співробітників державної служби охорони. В цей проміжок часу вони могли спокійно відвантажити гроші, не викликаючи ніяких підозр, а для відведення підозр подряпати петлі дверей та перекинути радіатор інсценуючи напад. По дорозі до державної служби охорони вони могли передати гроші в іншу машину, наприклад Герасименка, а потім поїхати за співробітниками державної служби охорони. Відповідно до ст.177 КПК України обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. В даному випадку всі обставини вказували на те, що вкрадені цінності були вивезені на машині, а неправдивість версії Федорчука вказувала на неможливість вчинення даного злочину без його участі та змови з інкасаторами ПП “Вікторія”, тобто були всі необхідні підстави для підозр, що знаряддя злочину, речі і цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети, які мають значення для встановлення істини в справі могли знаходитися в машині Сахно, однак співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не здійснили обшук його машини ані одразу після злочину, ані потім. Також своєчасно не був проведений обшук у квартирі Федорчука, а у квартирах інкасаторів Сахно, Ковтуна, Рябко та Герасименка взагалі не були проведені обшуки. Крім того, взагалі не було допитано інкасатора Ковтуна В.В. та директора охоронної фірми ТОВ “Рада” Герасименка О.Ю.
Разом з сумками з грошима було викрадено мобільний телефон, який знаходився у сумці, однак співробітники Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві не вжили заходів для зняття інформації з даного каналу зв’язку як це передбачено ст.187 КПК України, хоча були всі підстави вважати, що в даній інформації містяться дані про вчинений злочин. А прослідковування місця сигналу дало б можливість достовірно встановити місцезнаходження злочинців.
Незважаючи на мої численні прохання термінового проведення слідчого експерименту, який би так само вказав, що версія Федорчука є неправдивою, слідчий Рябець А.М. провів його лише наприкінці лютого. У зв’язку з неповнотою слідчого експерименту, який проводив слідчий Рябець А.М., ми змушені були його проводити ще двічі, однак достовірно провести його так і не вдалося, оскільки на місці події не було складено план і креслення оглянутого місця події та оглянутих предметів.
Відповідно до ст.172 КПК України слідчий вправі провести очну ставку між двома раніше допитаними особами, в показаннях яких є суперечності. В показаннях Федорчука В.О. з моїми показаннями були суперечності з першого дня допиту, однак очну ставку між нами було проведено лише наприкінці серпня 2005 року – через вісім місяців після злочину.
Відповідно до ст.114 КПК України при провадженні досудового слідства слідчий несе повну відповідальність за законність спрямування слідства і своєчасне проведення слідчих дій. Зг
