24 ноября этого года в 14 часов в Шевченковском суде Киева судья Мороз будет рассматривать весьма значимый для сегодняшнего дня иск. Это административный иск относительно привлечения Генерального прокурора Украины Александра Медведько к административной ответственности. Значимость этого слушания заключается в том, что иск против генпрокурора подал журналист. Подал в силу того, что Генеральный прокурор нагло нарушил закон, не отвечая на его запросы и отказываясь предоставлять информацию, которую, опять таки по закону, был обязан предоставить. Примечательно, что необоснованный отказ в предоставлении информации должностными лицами, на которых распространяется действие Закона Укарины «О борьбе с коррупцией» составляет состав коррупционного деяния. Соответственно, Генпрокурор у нас является коррупционером. Да и не только он. Проследить эту многогранную коррупционную историю можно, прочитав приведенные ниже документы. А также, придя на суд, который безусловно будет интересным и, вероятно, позорным для отечественного правосудия.
Генеральному прокуророві України
Медведьку О.І.
вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11, 252601
Бойка Володимира Марковича,
ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЗАПИТ
Я є журналістом, який опублікував в Інтернет-виданні „Обозреватель” і тижневику „Свобода” серію статей про вчинення прокурором Обухівського району Київської області В.Хрущем, співробітниками Управління СБ України в Київській області та співробітниками Управління податкової міліції ДПА в Київській області тяжких посадових злочинів. Зокрема в мої статтях розповідалося, як у вересні 2004 року працівники УСБУ та УПМ ДПА в Київській області захопили розташовану у м.Васильків військову нафтобазу, звідкіля вивезли й продали за готівку від імені фіктивних фірм на автозаправки м.Києва біля 4 тис. тонн паливно-мастильних матеріалів на загальну суму понад 10 млн. грн. На гроші, отримані авансом за згоду брати участь у крадіжках нафтопродуктів, прокурор Обухівського району В.Хрущ 6 жовтня 2004 року придбав у громадянки Г.Мусієнко автомобіль BMW-745і 2002 року випуску, зазначивши в договорі купівлі-продажу (зареєстрований Українською товарною біржею за №807214), що його вартість начебто складає 100 грн.
Оскільки відповідно до п.4 ст. 94 КПК України повідомлення в засобах масової інформації є підставою для порушення кримінальної справи, Ви, перебуваючи на посаді заступника Генерального прокурора України, у березні 2005 року направили мої публікації в прокуратуру Київської області для проведення дослідчої перевірки й прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України.17.03.05 року начальник відділу прокуратури Київської області В.Примаченко виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактами, викладеними в моїх публікаціях, відносно прокурора Обухівського району Хруща, слідчого Сотченка, працівників УПМ ДПА в Київській області Гармаша й Лавренова та працівників УСБУ в Київській області Галецького й Зубенка згідно ст.6 п.2 КПК України. Але з таким рішення не погодилася Генеральна прокуратура України, куди я й тижневик „Свобода” оскаржили вказану відмовну постанову. Як мені було повідомлено Генеральною прокуратурою України, 19.05.05 року старший прокурор відділу нагляду при проведенні слідства органами прокуратури Д.Кастусик скасував постанову В.Примаченка від 17.03.05, а заступник Генерального прокурора України М.Голомша направив відмовні матеріали до прокуратури Київської області для додаткової перевірки. При цьому були дані вказівки в строк до 20.06.05 року перевірити обставини придбання В.Хрущем автомобіля іноземного виробництва та інші.
Але до цього дня в прокуратурі Київської області ніякого рішення щодо Лавренова, Галецького й Зубенка не прийнято. Як мені повідомили в Генеральній прокуратурі України, натомість порушено кримінальну справу за фактами зловживань з боку посадових осіб ТОВ „Приватель”, що не має ніякого відношення ані до скасованої постанови В.Примаченка від 17.03.05 (кримінальна справа порушена, зокрема, на підставі моєї статті „Реприватизація по-прокурорські”, надрукованій в газеті „Свобода 17.05.05), ані до вказівок Генеральної прокуратури, ані до моїх публікацій, де прямо звинувачувалися конкретні працівники органів прокуратури Обухівського району, ДПА та УСБУ в Київській області в скоєнні посадових злочинів.
Окрім того, прокурор Київської області Ю.Гайсинський, до якого я звернувся з журналістським запитом, своїм листом від 09.11.05 повідомив мені, що 28.09.05 на підставі моїх публікацій в прокуратурі Київської області була нарешті порушена кримінальна справа відносно В.Хруща й М.Сотченка. Але Генеральна прокуратура України 04.10.05 постанову про порушення кримінальної справи скасувала.
Таким чином, ось вже 5 місяців, тобто з моменту скасування Генеральною прокуратурою України постанови В.Примаченка й до цього дня, ніякого рішення, передбаченого ст. 97 КПК України, відносно В.Хруща та інших осіб за фактами, викладеними в моїх публікаціях, так і не прийнято. Це не тільки порушує встановлений ст. 97 КПК України десятиденний термін, але й прямо зачіпляє мої права та охоронювані законом інтереси, як суб’єкта інформаційних правовідносин.
У зв’язку з наведеним прошу надіслати мені поштою на домашню адресу копію постанови Генеральної прокуратури України від 04.10.05 про скасування постанови прокуратури Київської області від 28.09.05 про порушення кримінальної справи відносно В.Хруща та М.Сотченка. Вказана постанова мені потрібна для її подальшого судового оскарження, а також для підготовки скарги до суду на бездіяльність Генерального прокурора України.
В.М.БОЙКО
14.11.05
Заступникові Генерального прокурора України, прокурору м. Києва, державному раднику юстиції 2-го класу
ПРИСЯЖНЮКУ В.С.
Бойка Володимира Марковича,
ЗАЯВА ПРО ВЧИНЕНЕ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Я є журналістом, який 14 листопада 2005 року звернувся на ім’я Генерального прокурора України з журналістським запитом. Запит був викликаний тим, що на підставі моїх публікацій, вміщених в Інформаційному агентстві „Обозреватель”, прокуратура Київської області 28 вересня 2005 року порушила кримінальну справу проти прокурора Обухівського району Київської області В.Хруща. У цих статтях розповідалося про обставини вчинення прокурором Обухівського району Київської області В.Хрущем, співробітниками Управління СБ України в Київській області та співробітниками Управління податкової міліції ДПА в Київській області тяжких посадових злочинів. Зокрема про те, як у вересні 2004 року працівники УСБУ та УПМ ДПА в Київській області захопили розташовану у м.Васильків військову нафтобазу, звідкіля вивезли й продали за готівку від імені фіктивних фірм на автозаправки м.Києва біля 4 тис. тонн паливно-мастильних матеріалів на загальну суму понад 10 млн. грн. На гроші, отримані авансом за згоду брати участь у крадіжках нафтопродуктів, прокурор Обухівського району В.Хрущ 6 жовтня 2004 року придбав у громадянки Г.Мусієнко автомобіль BMW-745і 2002 року випуску, зазначивши в договорі купівлі-продажу (зареєстрований Українською товарною біржею за №807214), що його вартість начебто складає 100 грн.
Але в наступному за вказівкою тодішнього заступника Генерального прокурора України О.Медведька постанова про порушення кримінальної справи відносно В.Хруща була витребувана Генеральною прокуратурою та скасована без жодних на те законних підстав. Як повідомили мені працівники Генеральної прокуратури, це трапилося на особисте прохання міністра фінансів України В.Пинзеника, який начебто попрохав О.Медведька перешкодити притягненню В.Хруща до кримінальної відповідальності, оскільки останній начебто є кумом В.Пинзеника.
У зв’язку з цим я звернувся з інформаційним запитом до Генерального прокурора України з проханням надати мені копію постанови про скасування постанови прокуратури Київської області про порушення на підставі моїх публікацій кримінальної справи щодо В.Хруща.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про інформацію” відповідь на інформаційні запити має надаватися службовими особами органів державної влади та управління впродовж 10- днів. Але до цього дня жодної відповіді я так і не отримав.
Недотримання 10-денного терміну на відповідь, а також необґрунтована відмова в наданні інформації становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол про вчинене адміністративне правопорушення, відповідно до п.11 ч.1 ст. 255 КУпроАП, у такому випадку має складати прокурор або уповноважена ним особа.
Оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення посаду Генерального прокурора України обіймали дві особи – О.Медведько та С.Піскун – до адміністративної відповідальності за ігнорування мого інформаційного запиту мають притягуватися вони обидва.
Виходячи з наведеного, —
п р о ш у
скласти протокол про вчинення Генеральними прокурорами України О.Медведьком і С.Піскуном адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-3 КУпроАП.
Додаток:
1. Журналістський запит від 14.11.2005 на 2 арк.
В.БОЙКО
22.12.2005
У Шевченківський районний суд м.Києва
вул. Смирнова-Ласточкіна, буд. 10-б, м. Київ, 04053
Позивач: БОЙКО Володимир Маркович, вул.
Відповідач : ПРИСЯЖНЮК В.С.,
Прокурор м. Києва,
вул. Предславинська, 45/9, м. Київ,
03150
АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
про зобов’язання вчинити дії
22 грудня 2005 року я звернувся до прокурора м. Києва з заявою про адміністративне правопорушення, вчинене громадянами О.Медведьком та С.Піскуном, які в листопаді 2005 року одночасно обіймали посаду Генерального прокурора України.
Моє звернення було викликано тим, що я є журналістом, який 14 листопада 2005 року звернувся з інформаційним запитом на ім’я Генерального прокурора України. Всупереч встановленому ст. 33 Закону України „Про інформацію” 10-ти денного строку, жодної відповіді на свій інформаційний запит я досі не отримав. Недотримання терміну на відповідь, а також необґрунтована відмова в наданні інформації становить склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол про вчинене адміністративне правопорушення, відповідно до п.11 ч.1 ст. 255 КУпроАП, у такому випадку має складати прокурор або уповноважена ним особа. Оскільки адміністративне правопорушення відбулося на території м.Києва, протокол повинен складати прокурор м.Києва або уповноважена ним особа. Оскільки на момент вчинення адміністративного правопорушення посаду Генерального прокурора України обіймали дві особи – призначений на посаду Указом Президента України О.Медведько та поновлений на посаді рішенням Шевченківського районного суду м.Києва С.Піскун – до адміністративної відповідальності за ігнорування мого інформаційного запиту мають притягуватися вони обидва.
Таким чином, прокурор м.Києва на підставі моєї заяви мав або особисто порушити адміністративне провадження щодо громадян О.Медведька та С.Піскуна, або уповноважити на це підлеглих йому співробітників прокуратури м.Києва чи прокуратур районів м.Києва. Але всупереч вимогам п.11 ч.1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, прокурор м.Києва відмовився виконувати свої посадові обов’язки та переслав мою заяву до Генеральної прокуратури України, тобто направив її на розгляд особам, яких я вимагав притягнути до адміністративної відповідальності. Мені ж була надіслана копія супровідного листа від 28.12.2005 №19р за підписом начальника відділу прокуратури м.Києва Є.Асташкіна, в якому сказано, що „питання, викладені у зверненні, не є компетенцією прокуратури міста”.
Невиконання прокурором м.Києва настанов Кодексу України про адміністративні правопорушення та вимог Закону України „Про звернення громадян” у частині заборони пересилання заяв громадян на розгляд тим особам, дії чи бездіяльністю яких оскаржуються, призвело до порушення моїх немайнових прав як суб’єкта інформаційних правовідносин. Окрім того, через відсутність адміністративного провадження за моєю заявою я позбавлений встановленого ст. 269 КУпро АП статусу потерпілого від адміністративного правопорушення й не можу вимагати відшкодування завданої мені правопорушниками О.Медведьком і С.Піскуном моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, на підставі ст.ст. 212-3, 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 55 Конституції України та керуючися ст.ст. 104, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, —
п р о ш у :
- Зобов’язати прокурора м.Києва розглянути по суті мою заяву від 22.12.2005 про адміністративне порушення, вчинене Генеральними прокурорами України О.Медведьком і С.Піскуном.
- Стягнути з прокурора м.Києва на мою користь судові видатки за розгляд цієї справи в сумі 3 грн. 40 коп.
Додаток:
- Копія цієї позовної заяви
- Копія заяви про вчинене адміністративне правопорушення від 22.12.2005
- Квитанція на сплату судового збору за розгляд цього адміністративного позову.
В.БОЙКО
09.01.2006
<!—
D(["ma",[1,"
| 4 прикріплень — Сканувати на наявність вірусів… | |||
| |||
| |||
| |||
|
«,»10f0c2ece33294f2»]
]
);
//—>
Голові Служби безпеки України
ДРИЖЧАНОМУ І.В.
Бойка Володимира Марковича,
ЗАЯВА ПРО ВЧИНЕНЕ КОРУПЦІЙНЕ ДІЯННЯ
Я є журналістом, який 14 листопада 2005 року звернувся на ім’я Генерального прокурора України з журналістським запитом. Запит був викликаний тим, що на підставі моїх публікацій, вміщених в Інформаційному агентстві „Обозреватель”, прокуратура Київської області 28 вересня 2005 року порушила кримінальну справу проти прокурора Обухівського району Київської області В.Хруща. У цих статтях розповідалося про обставини вчинення прокурором Обухівського району Київської області В.Хрущем, співробітниками Управління СБ України в Київській області та співробітниками Управління податкової міліції ДПА в Київській області тяжких посадових злочинів. Зокрема про те, як у вересні 2004 року працівники УСБУ та УПМ ДПА в Київській області захопили розташовану у м.Васильків військову нафтобазу, звідкіля вивезли й продали за готівку від імені фіктивних фірм на автозаправки м.Києва біля 4 тис. тонн паливно-мастильних матеріалів на загальну суму понад 10 млн. грн. На гроші, отримані авансом за згоду брати участь у крадіжках нафтопродуктів, прокурор Обухівського району В.Хрущ 6 жовтня 2004 року придбав у громадянки Г.Мусієнко автомобіль BMW-745і 2002 року випуску, зазначивши в договорі купівлі-продажу (зареєстрований Українською товарною біржею за №807214), що його вартість начебто складає 100 грн.
Але в наступному за вказівкою тодішнього заступника Генерального прокурора України О.Медведька постанова про порушення кримінальної справи відносно В.Хруща була витребувана Генеральною прокуратурою та скасована без жодних на те законних підстав. Як повідомили мені працівники Генеральної прокуратури, це трапилося на особисте прохання міністра фінансів України В.Пинзеника, який начебто попрохав О.Медведька перешкодити притягненню В.Хруща до кримінальної відповідальності, оскільки останній начебто є кумом В.Пинзеника.
У зв’язку з цим я звернувся з інформаційним запитом до Генерального прокурора України з проханням надати мені копію постанови про скасування постанови прокуратури Київської області про порушення на підставі моїх публікацій кримінальної справи щодо В.Хруща.
Відповідно до ст. 32 Закону України „Про інформацію” відповідь на інформаційні запити має надаватися службовими особами органів державної влади та управління впродовж 10- днів. Але до цього дня жодної відповіді я так і не отримав.
Відповідно до ст. 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, недотримання 10-денного терміну на відповідь, а також необґрунтована відмова в наданні інформації посадовими особами, на яких поширюється дія Закону України „Про боротьбу з корупцією”, становить склад корупційного діяння. Відповідно до настанов Закону України „Про боротьбу з корупцією” обов’язок складання протоколів про вчинене корупційне діяння покладене, зокрема, на підрозділи Служби безпеки України. Посадова особа, до якої я звернувся з запитом, тобто Генеральний прокурор України, належить до числа тих, на кого поширюється дія Закону України „Про боротьбу з корупцією”
Оскільки на момент вчинення корупційного діяння посаду Генерального прокурора України обіймали дві особи, О.Медведько та С.Піскун – до відповідальності за ігнорування мого інформаційного запиту мають притягуватися вони обидва.
Виходячи з наведеного, —
п р о ш у
скласти протокол про вчинення Генеральними прокурорами України О.Медведьком і С.Піскуном корупційного діяння.
Додаток:
1. Журналістський запит від 14.11.2005 на 2 арк.
В.БОЙКО
22.12.2005
