— У своїх заявах та виступах Ви неодноразово повідомляли про факти протиправної діяльності та корупції Голови СБУ Ігоря Дріжчаного, пообіцяли написати книгу щодо цих подій. Однак, перед тим, як відповісти, хотілося б коротко почути про те, чим же Ви насправді займалися в СБУ?
— В СБУ я прийшов з військової розвідки в кінці 2003 року як фахівець з питань боротьби з організованою злочинністю. Хто краще мене знає ці проблеми? Я не один рік працював в цьому напрямку й саме з тими людьми, яких не побачиш по телебаченню, але про яких багато говорять, особливо в середовищі оперативників.
Якщо казати про конкретні результати моєї роботи в СБУ за перші півроку, то слід зазначити, що всім моїм колегам, які займалися так званою справою “Прища”, добре відома моя роль в розкритті його вбивства. Та й вбивство Передерія хто розкрив, а хто знайшов три викрадені “Мерседеси”? А мати загиблого в подальшому використали в брудній грі проти мене, але життя — воно мудріше, й всі крапки над “І” будуть розставлені набагато раніше, ніж дехто думає… .
Про відмивання ПДВ я вже вам розповідав раніше. А хто розкрив два факти розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, які організував І.Дріжчаний разом із О.Кириленко — речових доказів на загальну суму 460 тис.грн. та 800 тис.грн. з ВАТ “ХК” Укрспецтехніка” за гафній, який потім вони контрабандно, підробивши документи, відправили в Китай. З цього воно все і почалося.
Нехай І.Дріжчаний покаже мені хоч одного свого геройського співробітника з такими результатами, за які я мав тільки проблеми. Навіть житло не отримав за 20 років служби.
Судячи з того, що я зміг розповісти, ви самі зробіть висновок, чим я дійсно займався в СБУ.
Стосовно книжки, то я над цим працюю й досить плідно. Я об’єктивно розповім вам чисту правду про “діяльність” Дріжчаного за час його роботи в СБУ та його і В. Шокіна роль в переслідуваннях мене і моєї родини. Я зібрав документи, статті, виступи, тобто матеріалу для створення цікавої книги в мене достатньо.
Це вже стало історією, яку повинне знати суспільство. І дуже вдячний оперативникам і слідчим, які відмовилися виконувати проти мене злочинні вказівки Дріжчаного і Шокіна.
— Ви стверджуєте про незаконність порушення та розслідування кримінальної справи проти Вас слідчими Генпрокуратури.
—Так, це теж чиста правда і я це доведу.
По-перше, ніяких злочинів я не вчиняв. Слідчі Генпрокуратури С.Дзігора та О.Мельник незаконно порушили та нібито розслідують відносно мене кримінальну справу під тиском В.Шокіна, що не є таємницею, за статтею 364 Кримінального кодексу. Але ж я не є суб’єктом цього злочину, тому що був військовослужбовцем — полковником СБУ! Тобто якби я щось і вчинив, то справа повинна була б порушуватися за статтею 423 КК. Виникає логічне питання — чому слідчі так зробили? Відповідь проста — військові злочини мають розслідуватися слідчими військової прокуратури, санкції на арешт, обшуки тощо дають військові суди. Це передбачено вимогами донині чинного наказу № 16 Генерального прокурора України від 5.8.1994 року „Про підслідність кримінальних справ військовим прокуратурам”. Мої адвокати добре розібралися з цим питанням, і зверталися з вимогою припинення цього беззаконня до Генеральної прокуратури України. Але ж там все вирішує В.Шокін, який не може допустити, щоби справа була забрана від його кишенькових слідчих. Адже ця замовна справа розвалиться на протязі кількох днів, якщо нею займуться чесні слідчі.
Крім того, на час нібито вчинених мною злочинів, я вже знаходився за штатом, тобто не мав ніяких службових обов’язків і взагалі не був посадовою особою. Тобто ніяких посадових злочинів, з юридичної точки зору, вчинити я просто не міг!
Як мені також повідомили адвокати, В.Шокін як зацікавлена особа грубо порушує рішення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року про застосування судами Конституції України. Там є цікавий пункт 19 — якщо докази зібрані не уповноваженим органом чи не уповноваженою особою, то вони визнаються незаконними. Виходячи з цього, слід зазначити, що слідчі Генпрокуратури грубо порушують вимоги закону, і самі вчиняють протиправні дії, не маючи ніякого законного права розслідувати мою справу. Ось вам і вся чиста правда з цього питання…
Не зрозуміло одне — на що вони сподіваються? Ну, В.Шокін вважає себе „безсмертним горцем”, йому закони не писані. Поки що… А його підлеглі — хто вони, що з ними буде далі? Я думаю, що вони вночі не сплять спокійно, й теж думають над цим питанням.
Суддя Печерського суду зрозуміла це беззаконня, і, не дивлячись на шалений тиск з боку І.Дріжчаного, В.Шокіна та їх занадто активних підлеглих, все ж таки змогла прийняти законне рішення про звільнення мене з-під варти. Смішно було чути, коли представник Генпрокуратури пан Капля чомусь телефонував І.Дріжчаному і доповідав, що суддя «щось там не те зробила». А це і є корупція!
— За що конкретно І.Дріжчаний і В.Шокін можуть потрапити, як Ви кажете, в Макошино?
— Це не я кажу — так вимагає закон! Співробітники правоохоронних органів за вчинення злочинів відбувають призначене судом покарання саме там. Вчинені цими «правоохоронцями» тяжкі злочини та корупційні діяння є встановленими фактами. Є свідки, є документи, різні інші докази. Наприклад, я зробив аналіз їх протиправних дій і дійшов висновку, що тільки відносно І.Дріжчаного вже зараз треба порушити кримінальні справи за наступними статтями:
— 423 — зловживання військової службової особи службовим становищем Голови СБУ;
— 191 — привласнення разом із О.Кириленком державного майна шляхом зловживання службовим становищем;
— 201 — організація контрабанди гафнію до Китаю;
— 209 — участь в легалізації (відмиванні) отриманих внаслідок продажу гафнію грошових коштів;
— 366 — службове підроблення документів;
— 372 — організував притягнення завідомо невинного — директора ТОВ «Свитязь» С.Рибака до кримінальної відповідальності;
— 376 — втручання в діяльність судових органів. І ця людина керує спецслужбою?
Тому я буду звертатися до Голови Верховної Ради пана Олександра Мороза з листом щодо неправомірних та корупційних дій Ігоря Дріжчаного, і готовий довести це будь де, в тому числі в суді. В цьому питанні я зайняв принципову позицію як людина та офіцер, котрий склав присягу на вірність народу України, служіння закону було моїм обов’язком.
Питання не в мені, а в тому, як можна боротися з корупцією в державі і жити за законами, якщо цю боротьбу «ведуть» такі високо посадовці? Крім того, я виступив публічно та відкрито, а тому закликаю їх також публічно оголосити, в чому вони звинувачують мене!
— Чому Ви збираєтеся звертатися саме до Голови Верховної Ради?
— Тому що в даний час І.Дріжчаний не є легітимною фігурою та незаконно займає свою посаду. У відповідності до статті 85 Конституції України, ще з 1 січня 2006 року Голову СБУ призначає та звільняє з посади за поданням Президента України саме Верховна Рада. Як показало життя, парламент є саме тим органом, який може об’єктивно перевірити викладені мною факти та розібратися в цій ситуації.
Крім того, хочу зазначити, що рівень роботи правоохоронних органів в Україні, особливо в останні два роки, дуже знизився. І це не лише моя думка, але й позиція, наприклад, Ради національної безпеки і оборони України (цитує лист заступника Секретаря РНБОУ Ю.Петроченка від 27 червня 2006 року).
— Все ж таки поясніть, що саме штовхнуло Вас на такий крок — виступити з обвинуваченнями на адресу Голови спецслужби?
— У кожної людини є свої переконання та своє усвідомлення соціальної справедливості, а також рівень стриманості, тобто «планки». Звісно, я свідомо пішов на цей ризик. Як співробітник спецслужби, я добре розумів наслідки, про які вам вже розповів.
Сам по собі І.Дріжчаний нічого не вартий. Це абсолютна випадкова і стороння людина в спецслужбі, який займає явно не своє місце, і всі це добре знають. Та й хто він такий — не оперативник, не слідчий, не аналітик… Кажуть, працював в прокуратурі, а ким? Найвища його посада — начальник управління міжнародних зв’язків в Генпрокуратурі. Керував аж кількома прокурорами — займався пересиланням пошти, за що його там знають за прізвиськом «Поштальйон». Оце так фахівець!
Проте таким щастить — на одній з високих нарад він сказав історичну фразу: «Дайте мені владу, і через дві години ви забудете про Юлю Тимошенко!» За це він отримав посаду заступника Генерального прокурора. Однак із цими обіцянками не справився…
А причина моїх дій проста — я не міг більше терпіти беззаконня та правовий нігілізм з його боку. Це принижувало мою офіцерську честь та професіоналізм. Крім того, як я вже сказав, я присягав народу України не для того, щоб з’явився ще один олігарх за рахунок цього народу!
Я знаю, що мене в моїх вчинках повністю підтримує більшість співробітників Ген прокуратури, СБУ, міліції.
А привід для моїх дій був простий — я став на захист свого друга Сергія Рибака, який вже понад рік незаконно утримується під вартою в СІЗО за сфабрикованими Дріжчаним і Шокіним обвинуваченнями. Зараз триває суд, і я сподіваюся на його справедливість, хоч мені відомо, що на суддів з їх боку чиниться шалений тиск. Подивімося, що буде далі…
— В одному з повідомлень прес-центру СБУ йшлося про те, що Дріжчаний реформує спецслужбу, а це є однією з причин того, що виникають конфліктні ситуації.
— Я дуже багато розмірковував над реформуванням СБУ. Цікава ситуація — по-перше, СБУ реформує людина, яка взагалі не є спеціалістом в роботі спецслужб. По-друге, його професійний рівень не відповідає займаній посаді. По-третє, ця людина не має морального права взагалі керувати правоохоронним органом та займатися реформуванням. Я мав можливість почитати його остаточний проект Закону «Про Службу безпеки України». Диво та й тільки! Він не витримує жодної критики, і в мене склалося враження, що він нікому не потрібен, крім Ігоря Дріжчаного, тому що статтю про призначення та звільнення з посади Голови він виписав так, що буде вічним Головою і залишить посаду тільки після смерті.
І щоб підвести підсумки, слід відмітити, що Президент України та сучасність ставлять перед СБУ завдання посилення боротьби з корупцією,оргзлочинністю, тероризмом тощо. В той же час, скорочуються підрозділи, які займаються цими питаннями. Буде нібито чиста контррозвідка у вигляді інституту політичних міркувань чи проектів.
На мою думку, СБУ треба рятувати від такого «реформування».
Фахівцям добре відомо, що в країнах Європи немає єдиних стандартів в організації роботи правоохоронних органів і спецслужб. Це питання вони планують вирішити на протязі 10-15 років, а потім тільки будуть на черзі Україна та інші кандидати на вступ до ЄС. То ж куди ми поспішаємо та на кого працюємо? Фактично, сьогодні Україна робиться найбезпечнішою країною для тероризму. Ці процеси не змусять довго на себе чекати. Але потім буде пізно щось робити.
— Але ж І.Дріжчаний подав до суду на редакцію «України молодої», як Ви це прокоментуєте?
— Так, я мав змогу ознайомитися з його позовною заявою, і був дуже здивований. Цікавим є той факт, що він підписав документ, в якому: по-перше, є багато банальних орфографічних помилок; по-друге, цей документ підготовлений на дуже низькому правовому рівні. По-третє, в своїй позовній заяві І.Дріжчаний взагалі не ставить питання про спростування інформації щодо фактів своїх протиправних дій, хоча вона складає більше 90 процентів публікацій. Виникає питання — чому? Що взагалі він хоче від редакції? Відповідь проста — він дуже боїться публічного судового розгляду, на якому будуть доведені ці факти. Вважаю, що його позовну заяву потрібно опублікувати, хай народ почитає її з листа, й зробить свої висновки…
Рябенку П.К.
01034 м.Київ
вул. Прорізна, 13 офіс З
Шановний Петре Костянтиновичу !
Ваш звернення щодо, нібито, протиправних дій по відношенню до Вашого підзахисного В.Крижановського та членів його родини з боку слідчих Генеральної прокуратури України та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за дорученням в.о. Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Горбуліна В.П. уважно розглянуто в Апараті РНБОУ.
Відповідно до діючого законодавства органи державної влади, у тому числі Апарат Ради національної безпеки і оборони України, не мають права давати у будь-якій формі вказівки, робити висновки щодо допущених прокуратурою процесуальних порушень, давати правову оцінку рішенням органів прокуратури та судовим рішенням, а також здійснювати контроль за діяльністю органів прокуратури.
В той же час, повністю поділяючи Вашу стурбованість необхідністю підвищення рівня роботи правоохоронних органів та суворого дотримання їх співробітниками законодавства України, Апарат РНБОУ, у межах своєї компетенції, порушує перед Генеральною прокуратурою України клопотання щодо організації й проведення ретельної перевірки викладеної у Вашому зверненні інформації та вжиття необхідних заходів реагування відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене. Ваше звернення направлено за належністю де Генеральної прокуратури України, звідки Ви отримаєте інформацію про результати розгляду.
З повагою
Ю.ПЕТРОЧЕНКО
Схема
розкрадання державних коштів та контрабандної поставки гафнію в Китай
СБУ
— за рішенням Апеляційного суду м. Києва передало 835 кг неякісного гафнію на зберігання підприємству “Світязь і К”
“Світязь і К”
директор-С.Рибак
— отримав на зберіганя 835 кг цього гафнію і після його оцінки комісією, створеною податковою адміністрацією, в сумі 33 400 грн., реалізував його підприємству “Фрам — інвест”.
Фрам — інвест
директор -О.Кириленко
— придбав у “Світязь і К” 835 кг гафнію за 33 400 грн. та, за вказівкою свого бізнес-партнера І.Дріжчаного, нібито реалізував його створеному ним фіктивному підприємству “Будпром” за 38 000 грн.
Будпром
фіктивне підприємство
— використане І.Дріжчаним та О. Кириленко для відмивання коштії отриманих злочиним шляхом. Всього вони отримали за цей метал 800 000 грн. готівкою через банк “X”.
ВАТ”ХК”
‘Укрспецтехніка”
-перерахувало 800 000 грн. фіктивному підприємству “Будпром” за отримання 835 кг неякісного гафнію та передало на завод “Цирконій” для технологічної переробки, сертифікації і відповідного пакування.
ДК “Укрспецекспорт”
— отримала від ВАТ “ХК” “Укрспецтехніка” вже 795 кг гафнію, який відправила до Китаю через Одеський морський порт в січні 2005 року, що встановлено слідчими Генрокуратури..
