Шановний пане Міністр внутрішніх справ України, звернутися до Вас мене підштовхнули суттєві прогалини та „білі плями” в діяльності підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, які заважають нормальному їх розвитку в напрямку демократизації, відповідності європейським нормам та стандартам. Я не маю великого стажу роботи в органах внутрішніх справ, однак, думаю, що це не забороняє мені звернутися до Вас із пропозицією вдосконалення існуючої системи ОВС України. Першою і найсуттєвішою „бідою” системи МВС України є існуюча система оцінюванню діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України, яка на мою особисту думку є необ`єктивною, невідповідною до вимог і реалій сьогодення, і призводить іноді до перекручуванню дійсного стану боротьби із злочинністю в усіх її проявах. В своїх виступах Ви постійно наголошуєте, що міліція має перш за все працювати для людей. Свої слова Ви реалізуєте в своїй діяльності — перебуваючи на посаді Міністра внутрішніх справ. Однак, хочу зазначити, що нинішня міліція все ще працює не для людей, а на „показатель”, тобто статистичну звітність. І в цьому, звичайно, не Ваша провина, оскільки сучасна система оцінювання складалася не одне десятиліття і зламати цей рудимент старої системи ОВС дуже не просто. Сьогодні робота будь-якого органу і підрозділу внутрішніх справ оцінюється за кількістю зареєстрованих злочинів, кількістю Ф-4 (картка на пред`явлене обвинувачення), інших статистичних даних. Вказана ситуація призводу до того, що оцінка конкретного підрозділу зводиться лише до підрахування „галочек”, тобто Ф-1, Ф-1,1, Ф-1,2, Ф-4 (карток статистичної звітності). Однак, оцінка діяльності ОВС лише з погляду статистичної звітності не є об`єктивною, а є навпаки суб`єктивною. Вона не враховує криміногенну обстановку в конкретному районі, рівень злочинності, оцінки інших соціальних факторів. Основним положенням цієї сугубо „сухої” статистичної системи оцінки роботи ОВС є порівняння із минулими роками або періодами часу. Так, якщо за 1 квартал минулого року було вчинено 20 злочинів, пов`язанних із незаконним збутом наркотичних засобів (лінія БНОН), то і в цьому році має бути пред`явлено обвинувачення по не менш як по 20 злочинам по вказаній ліній. Така, оцінка призводе до того, що керівники підрозділів спрямовують роботу органів на виявлення встановленого статистичного мінімуму (максимум + — 2 злочини). Якщо не буде вистачати злочинів – прийдеться самим створювати ситуації, з яких можна буде „вижати” склад злочину; буде „лишній” злочин (таке теж буває і це не дуже вигідно, бо прийдеться цю планку тримати і далі, тобто видавати таку ж кількість злочинів) – не будемо реєструвати. Таким чином, дуже часто, начальники ОВС просто стають заручниками статистики і всю роботу націлюють саме на неї. Крім того, в повсякденній діяльності всієї правоохоронної системи України стали непоодинокими випадки перетворення системи статистичної звітності із засобу контролю роботи підрозділів в прибутковий бізнес. Так, нерідко, статистичні картки Ф-4 (на злочин, за вчинення якого особі пред`явлено обвинувачення) банально купуються в органах прокуратури за чи малі гроші. Зокрема, це стосується підрозділів ДДСБЕЗ, частіше податкової міліції (хоча вона і не стосується МВС, але вважав би за необхідне зазначити про це), де виявити злочини тяжче, бо як правило економічна злочинність латентна, а іноді і виявляти не має смислу – хто ж буде потім ділитися, видавати гроші на „утримання”?! Звичайно, не враховувати статистику взагалі в діяльності ОВС не можливо, але і оцінювати роботу лише з такого погляду буде, на моє глибоке переконання, не вірним. Статистика в ОВС – це „палка двох кінців”. Оскільки з одного боку вона не є об`єктивною, а з іншого – вона є дієвим засобом контролю діяльності ОВС, оцінки їх роботи. Заради справедливості потрібно зазначити, що якщо не було б зовсім статистики, то, напевне, стан розслідування був би набагато гірший ніж зараз (такий вже в нас менталітет – не будеш вимагати, не будуть працювати). Тому реалії сучасного розвитку суспільства вимагають перегляду основоположних принципів і тенденцій роботи української міліції. Визначити, що є головним в діяльності міліції, на що спрямовувати її роботу не просто. Безперечно, міліція має працювати для народу, забезпечуючи надійний захист правоохоронюваних інтересів всіх верств населення. І це має бути так, але все це лише слова. А як в реальності, на практиці, втілити ці слова в життя? Для цього повинні бути створенні дієві науково-практичні групи, які б розробили основоположну програму розвитку української міліції на найближчі роки, з врахуванням всіх факторів сьогодення. Групи ці повинні бути створенні із насправді досвідчених працівників, які багато років свого життя віддали роботі „на землі”. Ще однією проблемою діяльності сучасних ОВС є відірваність апарату МВС-ГУМВС-УМВС від „землі”, тобто територіальних міськрайлінорганів. Як правило, робота в апараті МВС не відрізняється великою завантаженістю, ненормованим робочим днем та іншими „прелестями” роботи в територіальних підрозділах. Працівники апарату отримують при цьому значно більшу заробітну платню, мають більший рівень соціального захисту (путівки, житло і т.п.). Але на жаль, працівники апарату МВС не завжди вирізняються професіоналізмом, високим рівнем кваліфікації і в його лавах є багато тих, хто не працюючи на землі попали туди завдяки „мохнатій руці”. Це звичайно стосується лише не великої групи працівників апарату МВС, і на моє глибоке переконання там вистачає дійсно висококваліфікованих працівників. Далі за апаратом МВС слідує апарати ГУМВС-УМВС-УМВСТ. Працювати там складніше ніж в апараті, але все одне набагато легше ніж на „землі”. Ну і найнижчою ланкою системи ОВС є територіальні міськрайліноргани. Працювати тут дуже складно – низький рівень заробітної платні, велике службове навантаження, набагато гірше відношення до працівників, ненормований робочий день. Це так би мовити „холопи”, „бидло”. Цими словами я не хочу нікого образити, але воно майже так і є. Керують тут працівниками, зокрема слідчими (про це переконався на власному досвіді), всі кому не лінь – починаючи від безпосереднього начальника, начальника органу, зональних і начальників з ГУМВС-УМВС-МВС, прокуратури, суду, в деяких випадках народних депутатів і адміністрацій. При цьому відношення до людей „на землі” як до бидла. Таким чином, в сучасному бюрократичному апараті МВС склалася вертикаль МВС-ГУМВС-УМВС-МРВ-ЛВ, в який чим нижче звено, тим важче працювати і менше винагорода за роботу. Мабуть така система ґрунтується на „старому, доброму” принципі – „ви на землі, той корміть себе самі”. Є ще в системі МВС інша „табель о рангах”, тобто престижність роботи залежить від підрозділу, в якому працюєш. Так, „найелітнішими” являються підрозділи ДСБЕЗ (колишнє славнозвісне ОБХСС) – працювати тут легше, неформальний дохід самий високий, зв`язки набуваються швидше і міцніше. ДСБЕЗ – це „кормилица” територіальних відділів. Потрібно зустріти комісію, накормити важливого гостя, провести ремонти приміщень, закупити канцелярські прилади і офісну техніку. Куди звернутися? Звісно ж до ДСБЕЗ. І в загалі, навіщо їм гроші платити, якщо вони собі самі заробити зможуть?! Звісно це жарт і в рядах співробітників ДСБЕЗ багато досвідчених фахівців, які стояти на варті економічних інтересів Держави. Своїми словами я не хочу ніяк образити цю могутню, необхідну Державі службу. Я сподіваюсь і вірю, що таких корумпованих відділів ДСБЕЗ в системі МВС мало, і більшість територіальних органів укомплектовані професіоналами – чесними і досвідченими, для яких служіння народу є головним призванням в житті. Але, на превеликий жаль, оцінку конкретній службі люди дають по таким наведеним ганебним фактом, і тому позбавитися з рядів ОВС таких людей має бути головним пріоритетом в роботі МВС. Не далеко від ДСБЕЗ пішла і така служба як ДБНОН. Замість того, що боротися із розповсюдженням наркотиків, ця служба, в деяких районах України, вирішила стати монополістом на ринку наркотичних засобів, взявши під надійний контроль – „кришу”, наркобізнес, сприяючи тим самим розповсюдженню наркотиків. Територіальні відділи-групи БНОН почали „кришувати” окремих наркоторговців, які кожного місяця справно платять їм данину. Конкурентів БНОНовці прибирають, і таким чином роблять все для захисту своїх ставлеників. Ці ж ставленики крім того, що діляться від доходів наркобізнесу допомагають робити не аби який показник. „Свої” наркоторговці „зливають” клієнтів, які купують у них наркосировину, допомагають проводити оперативні закупівлі. І саме найстрашніше, що багато кримінальних справ порушених за матеріалами БНОН (ст.307, 309 КК України) – звичайна „подстава”. Особисто сам зіштовхувався з цим на практиці. Живий приклад – Крим, де нещодавно прокуратура порушила кримінальну справу і затримала працівників ВБНОН, які займалися тим, про що я написав вище. І знову ж по цим поодиноким випадкам люди роблять висновки по всій службі і роблять не заслужені висновки. Теж саме можна сказати і про УБОЗ – службу покликану боротися з організованою злочинністю. Але мабуть УБОЗ вирішив працювати під відомим в світі гаслом – „організовану злочинність не можливо знищити, її легше очолити”, перетворившись тим самим в службу „кришування” злочинності. Аналогічні ганебні випадки мають місце в усіх службах – від карного розшуку до слідчих, перелічувати їх можна дуже довго. Знайомі зі структурою МВС люди зададуть логічне запитання – а де ж тоді ВБ (внутрішня безпека). Відповім – там де і інші. У ВБ працюють теж люди, які хочуть їсти і утримувати сім`ї. Тому і працюють у ВБ з прицілом на отримання матеріальної вигоди від приховування фактів грубих порушень Закону і вчинення злочинів працівниками міліції. За гроші ВБ видають довідки про відсутність компрометуючих матеріалів, заперечень про призначення на посади тощо. ВБ перетворилося на службу, яку розправляється з не потрібними працівниками і виконує замовлення окремих керівників, замість очистки системи МВС від „перевертнів”. Ще раз хочу підкреслити, що все написане стосується меншості кадрового складу ОВС, яка твердо поставила службу на користь власної кишені. І винити в цьому не можна нікого – ні Міністра, ні керівників служб. Тенденції ці глибоко пов`зані з такою проблемою як фінансування і оплата праці працівників ОВС. Як працівник підрозділу ОВС може відмовитися від отримання хабара на певну суму тисяч доларів, якщо отримує він 700-900 гривень, в багатьох випадках маючи родини і дітей, які потрібно кормити і одягати. Кому потрібний буде такий голова сім`ї, який отримує крихи, і весь час проводе на роботі??? Ось і приходиться якось викручуватись беручи хабарі, погрузнувши при цьому в корупції і „кришуванні”. Таким чином, нібито високий рівень (таку думку нав`язали суспільству, після підвищення зарплат на 100-200 гривень) „матеріально-технічного забезпечення, соціального захисту” створює передумови для розвитку корупції в системі МВС. І дана проблема є більш ніж актуальною (я б сказав базовою, визначальною) в діяльності всієї системи ОВС. В цьому питанні було б доцільним врахувати досвід Грузії в цьому питанні. Однак не потрібно списувати все на фінансування. Є ще одне велика проблема. І це скоріше не проблема, а реалії сьогоднішнього суспільства, його хвороба. Це – менталітет. За 70 років перебування України в складі СРСР, а потім і пострадянський період, для якого було характерним послабленням владної вертикалі, збіднінням народу, зниження морально, культурного рівня тощо, зробили свою справу – залишили „глибокі шрами” на свідомості українців, їх менталітеті. Хворе суспільство – хвора міліція. Не може бути міліція ідеальною і відповідати всім вимогам сучасного суспільства, якщо суспільство саме не готове до цього. Ось і маємо в міліції проблеми цілком характерні для сьогоднішнього суспільства. Неабиякою проблемою для системи МВС є сама система, в розумінні її як цілісного механізму, який історично склався і діяльність якого під чинена певними правилам і традиціям. За багато десятиріч існування міліції в ній склалися певні правила і традиції її роботи і існування. Поняття „система” в даному випадку більше ніж просто сукупність правил і традиції — це стала система бюрократичного апарату, принципів роботи тощо. На жаль, ця система вже не відповідає сьогодення, та працювати система за цими принципами не може. Звісно ж змінити систему дуже і дуже важко, процес цей складний і болючий. Звісно, одній людині зламати щось і побудувати майже не можливо. Для того, щоб втілити в життя нові ідеї та привнести нове в діяльність системи МВС потрібна команда однодумців, реформаторів, людей нових поглядів, за спинами яких великий багаж практичного досвіду та які б свою роботи присвятили саме цьому.
Член «ОРД»
