Маммо! Вони на нас накинулись як дикуни. Та вони і виглядали як вел ойлд факін манкіс. З червоними прапорами. Як можна дикунам дозволяти жити на таких казкових,мальовничих теренах. О…стронцо…порко…, мамма мія! Та земля виплекала таких бічс, що в нас на Брайтоні хоч на йотку подібних днем з вогнем не знайти. Я, якшо повернуся, маммо, живий -здоровий додому після цих кровопролитних пікетів і демонстрацій отих вайлд крайміенс , вседно туди поїду. Вона сказала,що буде мене чекати. Бо чекає від мене бейбі. Як я так у гречку скочив? Ти ж знаєш! У мене хронічно не стояв з дтинства! Я ж пам*ятаю. От Сем, отой чоколед мен, вже може в тім краю на щось претендувати. Він хоча й вітрогін, зате попорався добре,попри застави рашенс ке-же-бі. Нам дали підсрачника, але то байдуже. Ми не повернемося з порожніми руками. Тобто, тріпер мені гарантували. А Сему вже яйця скуцюрбило. В лазаретному відсіку лежить. Його навіть до високої американської нагороди представлено:”за бойові звитяги”! Я б ще багато чого написав, та вже мало паперу. Нас так гостинно тут прийняли, що й підтертись нічим. Це я зекономив трішечки. Зараз ховаю, бо ж відберуть. Ці наші солджерс оф зе фочен такі нахабні, як і ті рашенс в Крайміа. Кіс ю! Приходь в неділлю до НАШОЇ церкви! Побачимось. O!-o!-o-u! I am in army now!!!
