Сумська газета “Ваш шанс” від 15.02.2006р. надрукувала статтю “Народний блок Литвина подвоїв мої сили” про нашого земляка – сумського підприємця Саєнка Сергія Володимировича. Стиль цього хвалебного “опусу” відверто вказує на його замовний характер. Чому ми робимо такі висновки, читачам буде зрозуміло після ознайомлення з нижченаведеними фактами з життя особи на прізвище Саєнко, які чомусь були приховані від читацької аудиторії та очей виборців…
Близько 150-200 років тому повернення боргів вважалося справою честі. Боржник, який не спромігся вчасно розрахуватися з кредиторами, аби позбутися безчестя, пускав собі кулю у лоба.
Для тих, у кого почуття честі відсутнє, існувала боргова яма, потім замінена борговою в’язницею.
Століття минули, спливли у небуття негуманні боргові ями та в’язниці, змінилися й самі боржники. Вони – нинішні, не завжди поспішають платити по рахунках навіть у тому випадку, коли їх змушує до цього суд…
За для чого? Боргових ям, чи тюрем вже нема. Совість? А що воно таке? Інша справа – мандат депутата та така бажана недоторканість! Захистить і від боргової ями, і від тюрми, і від кредиторів. Мандат дозволяє його власнику тиснути на органи державної влади, надсилати запити, втручатися у діяльність правоохоронних органів під виглядом дотримання законності та практично у кожному випадку дбати лише про свої власні інтереси.
Саме про тих, хто не має ні стиду ні совісті, але хочуть мати депутатські посвідчення – наша оповідка.
У лютому 1968 року в невеликому містечку Недригайлів, що на північному сході України, у родині дрібного партійного функціонера Сумщини Володимира Саєнка, народився син Сергій.
Батько всіляко намагався забезпечити достойне життя своїй дитині, дати хорошу освіту та виховання. Так і сталося, але не навчив батько Серьожу не брати чужого, а якщо щось і позичив або взяв у тимчасове користування, то необхідно це „щось” повертати власникам. Як то кажуть – „сплачувати по рахунках”.
Дитинство і юність Сергія Саєнка, а також навчання в Сумському педагогічному інституті нічим примітним не виділялися, тому ми не будемо стомлювати читача пересічними подіями його життя.
Подальший трудовий шлях нашого земляка Саєнка молодшого у державному інноваційному фонді та його бізнесова діяльність в роки незалежності України заслуговує на значно більшу увагу.
Про гірку долю Сумського інноваційного фонду відомо більшості людей Сумської області. Працівники фонду роздавали державні кошти на безліч непотрібних, нерентабельних та нереальних програм, що мало печальні наслідки для цієї державної установи. Після розвалу державного інноваційного фонду, до якого безпосередньо причетним був і наш герой Сергій Саєнко, перебуваючи на посаді начальника відділу, наш земляк вирішив присвятити себе бізнесу.
Основу діяльності підприємств, заснованих при особистій участі Сергія Саєнка, складали посередницькі операції з зерном ячменю, пшениці, кукурудзи й інших культур, придбані у сільськогосподарських підприємств за заниженими цінами.
Для зберігання зерна використовувались орендовані площі виробничого комплексу, що належали ПМК-28 „Облагробуду” у селищі Степанівка Сумського району. Підприємство згодом збанкрутіло. Скориставшись нагодою, наш Саєнко зміг без проблем прибрати весь комплекс до своїх рук майже за безцінь.
Найбільш сумновідомим підприємством, заснованим Саєнком є науково-виробниче підприємство ТОВ НВП «Облтехіноцентр». У цей час фірма ледь жива; кредитори обсіли, рахунки арештовані державною виконавчою службою, однак це не заважає його керівникам якось викручуватись та здійснювати оборудки, але про все по порядку.
Саєнко будував свій бізнес на чужих кістках, пробачте обмовився, на чужих грошах. Отримував від довірливих підприємств товарні кредити, зерно на зберігання та позики банків, наперед не маючи намірів будь що повертати.
Легко ризикувати не своїм — „душа не болить”, а зиск може бути добрячим. Так і сталося. У найкоротший термін ТОВ НВП «Облтехіноцентр» міцно стало на ноги та отримало солідні прибутки.
Ласий шматок, який неправедно відтяв від пирога Саєнко в області, підконтрольній Щербаню не міг не залишитися поза увагою самого губернатора, який вважав, що таким бізнесом як «ошукування довірливих суб’єктів господарювання» дозволено займатися лише хазяїнові регіону.
Кінець 2001 року й початок 2002 року виявилися випробуванням на міцність для пана Саєнка. За ініціативи Щербаня, правоохоронні органи Сумської області перевірили господарську діяльність ТОВ НВП «Облтехіноцентр», а отримані матеріали доправили в прокуратуру. Негайно була порушена кримінальна справа відносно посадових осіб зазначеної фірми. Їм інкримінувалося зловживання службовим становищем при здійсненні операцій із зерном, експорт продукції за фіктивними документами і заволодіння державними коштами у вигляді компенсації ПДВ у сумі 166 тис. грн.(за матеріалами «Про-Агро-Новини»: http://www.proagro. com.ua/art/2223.html).
Однак Сергій виявився міцним горішком навіть для всемогутнього губернатора. Справа була закрита, говорять не без втручання генеральної прокуратури та впливових людей у погонах із самого міністерства внутрішніх справ. Правда, з тих пір Сергій зарікся гратися з державою у відшкодування ПДВ.
Вийшовши сухим з води, Сергій Саєнко відчув себе героєм наших днів, зрозумів, що маючи “дах” можна залишатися безкарним. Надалі почуття безкарності переросло у вседозволеність, навіщо жити за законами, можна жити «за принципами», вигаданими їм самим.
Йшов час, наближались строки повернення зерна і розрахунків з кредиторами. Підприємства-кредитори наївно очікували, що Саєнко людина слова, яка виконує договірні зобов’язання. Пішла череда переговорів, різних домовленостей, під час яких ошукані апелювали до його совісті та залишку порядності, але все марно. Список кредиторів неухильно зростав, але це пана Саєнка зовсім не хвилювало — ні грошей, ні своєї продукції підприємства-кредитори більше не побачили й були змушені шукати правду у судах, правоохоронних органах та державній виконавчій службі. Серед потерпілих, а їх виявилося чимало, опинилися підприємства європейського рівня, українські виробники, а також потужні українські банки. За зверненням одного з кредиторів улітку 2005р. до правоохоронних органів стосовно керівників ТОВ НВП “Облтехіноцентр” знову порушено кримінальну справу, але сподівань на те, що зазначена справа дійде до суду, а винних буде притягнуто до встановленої законом відповідальності, з кожним днем розслідування, стає все менше. Не виявляє особливого бажання допомагати кредиторам і державна виконавча служба, яка здійснює заходи лише на користь ТОВ НВП “Облтехіноцентр”. Бездіяльність і безпорадність правоохоронних органів просто вражає.
Відзначимо що, маючи намір не виконувати своїх зобов’язань, Саєнко завбачливо переоформив свої активи, розподіливши їх серед найближчих родичів — нехай тепер спробують його дістати, коли за душею нічого нема. Правда, окрім квартири на четвертому поверсі у с.Червоному Сумського району. Та і ця квартира унікальна. Будь – які комунікацій (газопостачання, вода, тощо) відсутні, що унеможливлює нормальне проживання у ній.
Що стосується іміджу, то Саєнко ніколи не забував підтримувати його на належному рівні, попри атаки кредиторів.
Як писала більшість сумських газет та відомих інтернет-видань: (Mignews.com.ua;http://dancor.sumy.ua/articles/2935.htm; http://www.sumy.net.ua/News/re/0509046.html; http://sumy.biz/news/news.php?action=fullnews&showcomments=1&id=2560)
«Першого вересня 2005 року в Сумах підводили підсумки п’ятого міського підприємницького рейтингу “Діловий світ“. При відборі фіналістів ураховували ріст обсягів виробництва, кількість створених нових робочих місць, ріст заробітної плати, наповнення міського бюджету підприємцями і їхня участь у суспільному житті міста.
Переможців визначали в 13 номінаціях, у номінації « Підприємець-Новатор» переміг директор НВП “Облтехіноцентр” Сергій САЄНКО, який даючи інтерв’ю казав: «У першу чергу це навіть не моя нагорода, а всього нашого колективу, який деякі мої ідеї зумів втілити у виробництві. Легко працювати ніколи не було й не буде. А те, що заважати стали менше, так це явно видно. Саме головне, щоб не заважали, і підприємство саме своє місце на ринку знайде. Сама по собі ринкова економіка — це постійна зміна впливу. Звичайно, добре, якщо цей вплив ринковий, а не адміністративний.»
(Стилістика та орфографія оригіналу збережені. Прим. Автора.)
Цитуючи “новатора” видно, які саме його ідеї були втілені колективом у діяльність: омана кредиторів, зловживання довірою партнерів, невиконання договірних зобов’язань, добре коли за такі дії ніхто не “турбує” і не “заважає” “ПРАЦЮВАТИ”.
Крім формування власного іміджу, беручи за взірець приклад батька, наш «підприємець-новатор» зрозумів, що своїми подвигами вже досяг рівня, щоб зайнятися партійним будівництвом.
Сьогодні наш «новатор» є членом виконкому Сумської регіональної організації Народної партії «Блок Литвина «МИ», а також одночасно є куратором Сумської районної організації Народної партії, так би мовити, веде за собою на вибори молодь регіону. Кандидатура “новатора” внесена у список кандидатів в народні депутати України від народного блоку Володимира Литвина за № 360.
За особистими переконаннями «новатор» вважає, що він уже дозрів до прийняття рішень як депутат Верховної або обласної ради, а досвід «розведення кредиторів» і відповідний мандат, напевне, дозволять йому ефективно “керувати” бюджетом і жити за рахунок держави.
У той же час жителі будинку № 41 по вул. Сумській, що в с. Червоному під Сумами, де «новатор» прописаний з 1993 року, украй обурені тим, що така людина як Саенко має намір потрапити в депутати.
Що тут вдієш, коли у нашій державі у депутати різних рівнів навипередки рвонули злодюги, “кидали-новатори”, пройдисвіти й нечисті на руку люди.
Прикро, що саме керівники регіональних організацій Народної партії, особливо не розбираючись у кадрах і особистостях кандидатів, включають у списки таких людей як Сергій Саєнко. Подібні йому люди повинні сидіти не в депутатських кріслах, а за ґратами.
Підводячи підсумки й згадуючи відоме прислів’я наприкінці розповіді хочеться відзначити: “скажи мені хто в тебе в команді і я скажу хто ти”. Цікаво було б знати, а чи здогадується Володимир Литвин, які люди найшли притулок у його блоці і намагаються, використовуючи ім’я Голови Верховної Ради, вирішити свої особисті плани?
Про яку депутатську честь, совість й мораль можна вести мову? Залишається тільки побажати нашому землякові-“новаторові” Сергію Саєнку вдалого депутатства й особистого збагачення, а також процвітання іншим “новаторам” Народної партії…
PS Дописувачам газети „НАРОДНА”(МИ) № 4 за 4.02.2006 року, зокрема:
Коли читаєш черговий номер газети “Народна”, де публікуються листи від пересічних громадян, то уявляєш наскільки наївними у нас в державі є люди. Всі вірять партії Литвина та політикам, що перебувають в її рядах, вважають їх чесними, порядними та достойними влади. Наприклад, зверніть увагу на стислі викладки з листів:
— Ярослави Погребенник, (Закарпаття), яка писала : „ Подивилась на цей список. Так, може, й не такі гучні в ньому імена.. Та може досить вже гучних імен, які розшматовують країну й керуються лише власними інтересами? Може, саме зараз країні потрібні не шоумени, а професіонали?
— Конькової Клави (м. Каховка), яка переконана – „Цій партії віриш, бо знаєш, що у її складі — політики, які вже багато років беруть участь у будівництві країни на відміну від тих, хто у політиці нещодавно і кому влада потрібна, швидше за все, для збереження власного бізнесу”.
Але кадровий потенціал партій, особливо в регіонах, дуже далекий від кристально чистого, який собі в мріях малюють звичайні виборці.
„Народна партія”, нажаль, наступає на ті ж самі граблі, що й інші. Наше з Вами завдання очистити лави партії від людей, які її компрометують…
Підготовлено у результаті спілкування з Колективом незаангажованих виборців Сумщини.
