До Шевченківського районного суду м. Києва
(до Київського окружного адміністративного суду) 04053, м. Київ, вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-б
Позивач: ВИНОКУРОВ Андрій Станіславович
поштова адреса: 02139, Київ-139, абонентська скринька № 50
E-mail: [email protected]
телефон: (044) 203-XX-XX
Відповідач: Міністр внутрішніх справ України
Луценко Юрій Віталійович
поштова адреса: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10
№ 298 від 02.02.06 р.
АДМІНІСТРАТИВНА ПОЗОВНА ЗАЯВА
Як громадянина України мене не можуть не турбувати чисельні публікації в засобах масової інформації повідомлень щодо незаконних дій працівників Департаменту кримінального пошуку Міністерства внутрішніх справ України, так званої міліцейської «наружки».
Судовий розгляд справи про убивство журналіста Георгія Гонгадзе працівниками вказаного департаменту наразі знаходиться в центрі уваги всієї української громадськості. Цьому злочину не може бути виправдання, хоч як і би не вибачався за своє відомство колишній заступник міністра внутрішніх справ України Геннадій Москаль (http://obozrevatel.com/news_print/2005/7/13/26418.htm).
Значне занепокоєння викликає оприлюднення протягом останніх років і інших непоодиноких фактів участі працівників Департаменту кримінального пошуку у вчиненні злочинних дій, пов’язаних з перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів, порушення недоторканості приватного життя, насамперед політичних діячів, опозиційних правлячій в Україні владі.
Так, 13.07.2005 року в інтернет-газеті «Оглядач» опубліковано статтю «У Львові затриманий місцевий Пукач», із змісту якої вбачається, що на Львівщині за підозрою у скоєнні протиправних дій затримано начальника «наружки» УМВС Україні в Львівській області полковника Валерія Струтинського. Вказана особа підозрюється в причетності до «підкидання» гранат в приміщення громадської організації «Пора» і підпалі редакції газети «Поступ» (http://obozrevatel.com/news_print/2005/7/13/26418.htm).
Всі пам’ятають факт затримання в серпні 2004 року охороною кандидата в Президенти України В.А.Ющенка на горі Ай-Петрі в Криму працівників служби зовнішнього спостереження МВС України. При цьому в останніх було виявлено мікрофон направленої дії, 12 номерних автомобільних знаків, радіостанції, фотоапарат, 2 відеокамери, касети із зйомками самого В.А.Ющенко та Н.М.Вітренко, письмове завдання на проведення спостереження. Коментуючи інцидент щодо несанкціонованого стеження під час проведення екологічної акції на Ай-Петрі, В.А.Ющенко присягнувся, що він «докладе всіх зусиль, аби в Україні не було беззаконня і порушення прав людини. Зробить все, щоб влада відмовилась від подібних способів переслідування» (http://www.pravda.com.ua, 10.08.2004).
На жаль, як вбачається із публікацій, і за правління Президента України В.А.Ющенка факти несанкціонованого стеження за українськими політиками продовжують мати місце.
Доказом цьому свідчить статті, розміщені 26 та 27.01.2006 року на сайті «Фраза» (http://www.fraza.com.ua/news/27.01.06/19238.html). З їх змісту вбачається, що напередодні керівником Закарпатської обласної організації та обласного штабу Народного блока Литвина Сергієм Ратушняком в присутності журналістів і народних депутатів Земляка та Сатиня були затримані особи, що знаходились у автомашині спостереження. В салоні були виявлені автомобільні номери, радіостанції, відеокамера, електронний бінокль, спец талон ДАІ, довіреність на автомобіль, зареєстрований за МВС України. Публікації містять фотографії автомобіля, вилучених речей та затриманих осіб. Характерно, що будь-якого спростування причетності МВС України до вище вказаних подій до теперішнього часу в засоби масової інформації не надійшло.
Згідно із статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав громадян.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 18.02.1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність» завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фіксація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інтересах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.
Відповідно до структури Міністерства внутрішніх справ України, розміщеної на офіційному сайті міністерства (http://www.mvs.gov.ua/stru.htm), до підрозділів кримінального блоку віднесено Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю; департаменти: карного розшуку; Державної служби боротьби з економічною злочинністю; боротьби з незаконним обігом наркотиків; кримінальної міліції у справах неповнолітніх; боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, на яких, відповідно до Закону України від 20.12.1990 року «Про міліцію» покладено обов’язок виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством. Департамент кримінального пошуку у наведеній структурі МВС України відсутній.
Наведені вище факти дають підстави вважати, що діяльність Департаменту кримінального пошуку МВС України є незаконною і вказаним цілям не відповідає. На даний час Департамент являє собою злочинну організацію, непоодинокі члени якої причетні до перешкоджанням законній професійній діяльності журналістів, порушення недоторканості приватного життя, несанкціонованого стеження за журналістами та політичним діячами, а окремі працівники – і до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.
Так, за повідомленнями ЗМІ, у справі Г. Гонгадзе підлягають допиту в судовому засіданні більше двадцяти діючих офіцерів спецслужб (http://www.pravda.com.ua, 02.02.2006). Нерідко за ці дії вказані особи заохочуються керівництвом департаменту, отримують позачергові спеціальні звання.
Вони мають і інші привілеї перед пересічними українськими громадянами, зокрема, уникнути гласного судового розгляду, як це передбачено ст. 20 Кримінально-процесуального кодексу України.
Так, прийнявши рішення про закритий розгляд справи про вбивство Георгія Гонгадзе, Апеляційний суд м. Києва керувався ст.8 Закону України від 21.01.1994 року «Про інформацію», згідно з якою до державної таємниці у сфері державної безпеки та правопорядку відноситься інформація про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
В зв’язку із викладеним виникає логічне питання: невже діяльність Пукача, Протасова, Костенка, Поповича та інших працівників ДКП МВС України, пов’язана із спостереженням за Гонгадзе, його викраденням і вбивством належить до сфери державної безпеки і правопорядку?
А норма цього Закону, відповідно до якої інформація про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб не можу бути віднесена до державної таємниці, Апеляційним судом м. Києва до уваги не прийнята.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України,
п р о ш у :
1. Визнати діяльність Департаменту кримінального пошуку Міністерства внутрішніх справ України незаконною.
2. Зобов’язати Міністра внутрішніх справ України Луценка Юрія Віталійовича скасувати наказ/положення МВС України, на підставі якого цей підрозділ існує.
3. Стягнути з Відповідача на мою користь судові витрати за розгляд цієї справи в сумі 3 грн. 40 коп.
Додатки:
- Копія адміністративної позовної заяви – 2 арк.
- Квитанція про сплату збору за розгляд адміністративного позову – 1 арк.
Винокуров Андрій Станіславович
