Протягом 2005 року діяльність ДПА України та податкових органів у регіонах викликала неабияке занепокоєння, про що неодноразово наголошувалося народними депутатами на засіданнях Верховної Ради. З самого початку нове керівництво ДПА запровадило політику стагнації діяльності органів податкової служби на всіх рівнях. Все це підтверджується браком концепції реформування діяльності податкової служби. Досі керівництву ДПА та регіональних підрозділів є незрозумілим, які функції повинні виконувати податкові органи.
Коротко про головне
Своєрідним індексом Dow Jones для вимірювання ефективності діяльності податкових органів є рівень добровільної сплати податків. Для досягнення цієї мети необхідні структурні перебудови в податковій службі та забезпечення виконання нею лише однієї функції в державі – адміністрування та збирання податків, для чого треба визначитися з вибором моделі адміністрування податків.
На сьогодні інформатизація та автоматизація податкових процесів побудовані на комерційному інтересі, і не більше.
Уже рік як призупинено модернізацію податкової служби.
Попри важливість питання ПДВ для держави ці функції є розпорошеними між структурними підрозділами (аудит, міліція, спеціалізований підрозділ, підрозділ автоматизації).
Послуги платникові податку надаються спеціалістами, які за фахом є журналістами.
У жодній країні Європи та світу податкові органи не виконують функції валютного контролю. ДПА утворила такі підрозділи для працевлаштування потрібних людей.
Проблемним питанням є стан контролю за продажем товарів та послуг з використанням електронних контрольно-касових апаратів. (У контрольній роботі задіяні майже три тисячі фахівців).
За рік не зафіксовано жодної податкової ініціативи щодо суттєвих змін у законодавстві.
Рівність перед законом демонструється першочерговим відшкодуванням ПДВ підприємствам, що належать, зокрема, Петру Порошенку.
Занепадає друкований орган ДПА журнал «Вісник податкової служби України».
Такий важливий підрозділ, як податковий аудит, комплектується фахівцями податкової міліції з наперед відомими наслідками такого аудиту для комерційної діяльності.
Кадрові призначені виділені в окрему тему і базуються лише на відомих для «людей Майдану» принципах.
Хибність планування призводить до штучного перевиконання планових показників угодних керівництву ДПА України областей і намагання виконати показники за будь-яку ціну іншими регіонами.
У найскладнішому регіоні України з точки зору збирання податків – у Одеській області – податкову службу очолює колишній працівник МЧС.
Податкову інспекцію в Печерському районі Києва очолює вічний спеціаліст із електронних контрольно-касових апаратів.
Не співпраця, а зрощення відбулося між ДПА і МВС, що є надто загрозливим елементом для держави і бізнесу.
Із майже 1100 фахівців ДПА України лише п’ять-сім здатні провести предметні семінари.
Найбільш досвідчені, ініціативні керівники та фахівці вимушено змінили роботу, зупинивши тим самим упровадження перспективних напрацювань.
Дванадцять підсумків року
1. Недоїмка – це вкрадені в держави гроші, і на сьогодні вони складають майже 9,0 млрд. грн., з них:
— ПДВ – 4,0 млрд. грн.;
— рентна плата за транзит природного газу – майже 1,0 млрд. грн.;
— податок на прибуток – понад 2,0 млрд. грн.
Основний боржник – це НАК «Нафтогаз України» (4,5 млрд. грн.), яка і не намагається зменшити борг.
Бездіяльність з боку ДПА України у створенні правової податкової бази схожа на потурання у створенні такої ситуації. Зовсім нічого не зроблено у сфері підготовки законодавчих пропозицій щодо ліквідації заборгованості перед державою.
Навіть маючи достатню законодавчу базу, ДПА України дозволяє зберігати недоїмку у розмірі майже 100 млн. грн. із акцизного збору, яка може залишатись у розпорядженні підприємств.
За географічним розподілом борги бізнесу перед державою розміщені у Києві – понад 50%, Луганській області – 13%, Донецькій – 8%, Львівській – 4%, Сумській та Дніпропетровській – понад 2%.
З початку року допущено зростання недоїмки у 18 регіонах із 27. Лідери відомі: Закарпатська область (+304%), Івано-Франківська (+209%), Запорізька (+150%), Севастополь (+150%), Харківська область (+140%).
Якщо говорити про вугільні області, то виникає запитання, чому успішні вугільні підприємства, які мають господарські відносини з такими ж успішними комерційними фірмами, дозволяючи собі значні витрати на рекламу, мають недоїмку з платежів до держбюджету? Маються на увазі видобувачі антрациту.
Досить цікавим є факт відшкодування ПДВ підприємствам, які мають заборгованість перед державою. Мова йде про право на відшкодування підприємствам торгівлі на території України.
У 2005 році такі відшкодування складають:
• Вінницька область – майже 30 млн. грн.;
• Волинська – понад 50 млн. грн.;
• Дніпропетровська – понад 100 млн. грн.;
• Івано-Франківська – майже 90 млн. грн.;
• Київ – понад 1,0 млрд. грн.
Чернігівська область відшкодовує лише підприємствам оптової торгівлі.
Загальна сума таких відшкодувань складає 2,1 млрд. грн.
Відчутна також тенденція приховування реального стану справ у графі «інші відшкодування», яких досить багато у Криму – 70 млн. грн., а також у наступних областях:
• Дніпропетровська – 160 млн. грн.;
• Івано-Франківська – 130 млн. грн.;
• Київська – 90 млн. грн.;
• Полтавська – 100 млн. грн.;
• Одеська – 180 млн. грн.;
• Миколаївська – 120 млн. грн.;
• Сумська – 50 млн. грн.
Вся сума «інших відшкодувань» складає 2,8 млрд. грн.
2. Ефективність діяльності податкових органів вимірюється у кожній країні показником добровільності сплати податків.
Цей показник є вкрай низьким. Цивілізовані дії аудиторських підрозділів податкової служби могли б його значно поліпшити за належної організації роботи і відсутності заполітизованості.
Ось приклади:
Івано-Франківська область, «Торговий дім «Нафто-Трейд», сплачено податку на прибуток 1,0 тис. грн. за валового доходу на суму 1,2 млрд. грн.;
Харківська область, ТОВ «Контракт 92», сплачено 9,0 тис. грн. податків за обігу на 4,0 млрд. грн.;
Херсонська область, ТОВ «Херсон – Петролеум», при сплаті податків на суму 45,0 тис. грн. обіг складає 1,5 млрд. грн.
Таких підприємств у країні налічують майже 1,5 тисячі.
Чому не впроваджуються сучасні методи аудиту? ДПА не знає чи не хоче знати, бо так «цікавіше»?
3. Єдине вікно – це дуже добре. Але чому податкова служба досі не відслідковує міграцію платників? Спочатку реєструє, а потім розшукує. Чому всі платники реєструються у Василькові, а не в Києві?
4. Чотирнадцять областей не виконали бюджетних призначень з відшкодування ПДВ, зокрема:
Львівська область – 45,8%;
Харківська – 32,2%;
Загалом по Україні – 90,8%.
5. Досить значною залишається кількість підприємств (9965), які декларують від’ємне значення об’єкту оподаткування на загальну суму 7,1 млрд. грн.
Причому таких підприємств станом на 01.01.2004 року налічувалося 16,7 тис., на 01.01.2005 – 6,7 тис., а вже станом на 01.07.2005 – 9,9 тис., тобто темпи приросту цієї категорії платників складають 148%.
6. Вісімнадцять регіонів не забезпечили виконання плану бюджетних призначень, у тому числі:
Івано-Франківська область – 60%;
Сумська – 68%;
Миколаївська – 84%;
Вінницька – 92%.
7. Яскравість аритмії у надходженнях ПДВ свідчить про «фаховість» і «професіоналізм» керівників регіональних податкових органів.
Ось деякі дані за десять місяців:
Волинська область – план 17,8 млн. грн., фактично надійшло 23,8 млн. грн. (+6,0 млн. грн.);
Дніпропетровська – план 149,2 млн. грн., факт – 180,5 млн. грн. (+31,3 млн. грн.);
Київ – план 834,4 млн. грн., факт – 963,5 млн. грн. (+129,1 млн. грн.).
8. Вісімнадцять регіонів не забезпечили надходження, визначені бюджетним розписом, з акцизного збору, в тому числі такі «бідні» на підакцизну продукцію, як:
Дніпропетровська область – 42%;
Вінницька – 90%;
Одеська – 92%;
Київ – 92%.
Знову ж таки, не зрозумілі показники виконання на рівні 155,7% в Івано-Франківській області та на рівні 133,7% у Чернігівській області.
Насторожує також факт стовідсоткового збігу виконання планових показників з надходження акцизного збору за липень, серпень, вересень та жовтень 2005 року. За цифрами липень є показовим місяцем різкого збільшення надходжень акцизного збору майже в усіх областях, крім Кіровоградської, де це збільшення відбулося чомусь у вересні. Поведінка бізнесу цілком зрозуміла на період змін у законодавстві. Проте це є тимчасовим бонусом, і ДПА про це мовчить.
9. Зовсім не вирішується питання «державного рекету» у вигляді переплат, які на сьогодні складають з ПДВ – 5,6 млрд. грн. та податку на прибуток – 1,9 млрд. грн. Політика погашення переплат відсутня. Утримується позиція так званої «рівнонапруженості», проте порушуються адресні позиції.
10. Надмірно обвантажене адміністрування податків і певні неузгодженості центральних органів виконавчої влади продовжують дискредитувати важливість ресурсних платежів. Тому планується невиконання плати, зокрема, за лісові ресурси, проведення пошукових робіт у геології, застосування ресурсу радіочастот тощо.
11. Шість регіонів не забезпечили виконання плати за землю, в тому числі: Крим – 91%, Одеська область – 81%.
12. Чотирнадцять регіонів не виконали показників з податку з доходів фізичних осіб.
Замість післямови
Питання стану правомірності відшкодування ПДВ за 2005 рік потребує негайної перевірки Рахунковою палатою, Генпрокуратурою, ГоловКРУ.
Ось один з убивчих фактів. Темпи зростання ВВП за дев’ять місяців 2004 року в порівнянні з дев’ятьма місяцями 2003 року (в порівняльних цінах) складали 113,4%, і сума відшкодованого ПДВ становила 7,9 млрд. грн., а за дев’ять місяців цього року при зменшенні темпів росту до 102,8% відшкодовано із бюджету 8,6 млрд. грн.
На сьогодні за подальшого падіння обсягів промислового виробництва вже відшкодовано за 11 місяців майже 12 млрд. грн., що на 1 млрд. грн. перевищує відшкодування минулого року.
Зазначене свідчить про нерозуміння керівництвом ДПА України природи виникнення ПДВ і намагання сфальшувати реальний стан із ліквідації бюджетної заборгованості. Насправді ДПА бере участь у створенні фіктивного ПДВ і тіньових схем, чим завдає державі невиправних збитків.
При цьому майже вдвічі в порівнянні з 2004 роком послабшав контроль за упередженням заявок на відшкодування віртуального, тобто кримінального ПДВ.
До друку підготувала
Єлена РУБЦОВА
