Беззаперечно,
що в передбаченні змін у політичній системі держави, викликаних політичною
реформою, необхідна цілком нова концепція забезпечення національної безпеки і
реалізації повноважень Президента у цій сфері.
Без
перебільшення, нині життєвоважливим для держави є вжиття негайних заходів щодо
підвищення ефективності роботи державних органів у сфері національної безпеки.
Перш
за все, Рада національної безпеки і оборони має перетворитись з одного з
багаточисельних дорадчих органів на основний орган колегіального формування
державних політичних рішень. Оскільки положення Указу Президента „Про деякі
питання організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України” від
8 лютого 2005 року N 208/2005 визнані конституційними, вони мають ввійти в нову
редакцію Закону про Раду національної безпеки і оборони України.
Має
бути створена вертикаль керування національною безпекою сучасного європейського
зразка, а саме – покладання на одного із заступників керівників органів
державної влади на усіх рівнях відповідальності за організацію і координацію
діяльності по забезпеченню національної безпеки і оборони держави.
Потрібно
розробити нову редакцію Закону України про основи національної безпеки. Суттю
цього закону, на нашу думку має бути – визначення критеріїв (основних
кількісних, якісних, просторових, часових та інших показників) задовольняння
життєво важливих національних інтересів України, основних функцій та завдань
відповідним державним органам, політичної, адміністративної та правової
відповідальності їх керівників за невчасне визначення небезпек в усіх її сферах
та неефективне реагування на них.
Нагальним
вважаємо розробити і оприлюднити Стратегію забезпечення національної безпеки —
довгострокову комплексну програму практичних дій щодо забезпечення захищеності
життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішніх і
внутрішніх загроз та основу для комплексного планування діяльності органів
державної влади у сфері оборони і національної безпеки та її складову – Стратегію
воєнної безпеки. Згідно із Законом України “Про організацію оборонного
планування”, Президент України, звертаючись до Верховної Ради України з
посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України, визначає, серед іншого,
Стратегію національної безпеки України. Цього не зроблено, а в діючому
Положенні про Апарат Ради національної безпеки і оборони України йому навіть не
визначені завдання готувати пропозиції до цього державного документа.
Необхідно
підготувати зміни до Воєнної доктрини України, в яких, серед іншого,
передбачити постановку реальних, науково обґрунтованих завдань Збройним Силам,
іншим суб’єктам національної безпеки саме на перспективу вступу України до НАТО
та на перехідний період, а також визначення майбутньої структури Збройних Сил з
огляду на їх роль і місце в системі міжнародної колективної безпеки на базі
Організації Північно — Атлантичного альянсу.
Важливим
є також проведення аналізу законодавства та інших нормативних актів у сфері
національної безпеки і оборони і визначення напрямів його удосконалення з
дотриманням принципу розмежування повноважень між Радою національної безпеки і
оборони та Кабінетом Міністрів (Рада національної безпеки і оборони, як
відзначалося вище – це орган прийняття політичних рішень і контролю, Кабінет
Міністрів – орган забезпечення державного суверенітету України, здійснення
внутрішньої та зовнішньої політики держави, організації виконання Конституції і
законів України, актів Президента України у сфері національної безпеки і
оборони). Мають бути розроблені нормативні акти, котрі б визначали механізми
реалізації повноважень Кабінету Міністрів України у сфері національної безпеки
і оборони, особливо ст. 9 Закону України „Про оборону України”.
РНБО
України, згідно з законом має розглянути видатки на оборону. На виконання цих
вимог РНБО повинна дати оцінку прийнятій Кабінетом Міністрів України Постанові
від 14.09.05 № 913 “Про схвалення показників зведеного бюджету України за
основними видами доходів, видатків і фінансування на 2007-2009 роки”. Даною
Постановою передбачені прогнозні показники загального фонду державного бюджету
на оборону: на 2007 рік – 1,24%, 2008 – 1,25%, 2009 – 1,26% від ВВП, що майже
на 50% нижче показників, які були затверджені попередньою, як видається
безпідставно і безвідповідально відміненою Постановою № 126 від 04.02.04 (де
вони передбачались у розмірі 2% від ВВП на потреби Міноборони).
Немаловажним
вважаємо, перш ніж приймати нову Державну програму розвитку Збройних Сил
України (ЗС) на 2006-2011 роки домогтися звіту Кабінету Міністрів щодо
результатів реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил
України на період до 2005 року та подальшого інформування громадськості про їх
стан. Спроба затвердження нової програми без підведення Радою національної
безпеки і оборони підсумків виконання діючої є неприйнятною. Доцільним
вважається подання нової програми на розгляд Верховної ради, оскільки це
програма підпадає під дію статті 85 Конституції України.
Потрібно оновити склад
Державної комісії з питань реформування, розвитку Збройних Сил України, інших
військових формувань, озброєння та військової техніки (Указ Президента України
від 14 квітня 2003 року N 319/2003) залучивши до неї досвідчених національно
свідомих фахівців, активізувати її роботу та передбачити обов’язкове її періодичне
звітування перед Радою національної безпеки і оборони України.
IVAN
