В редакцию газеты «Новый Стиль» поступает очень много писем с просьбой оказать помощь. В некоторых из них крик души и отчаяния. Редакции газеты и областной организации «Партия правозащиты», зачастую удаётся решить проблемы, изложенные в обращениях, но это в основном происходит при взаимопонимании с правоохранительными органами. Что касается судов, Госадминистрации и различных мэрий, то здесь не поднятая целина. Беспредел, произвол, ложь и фальсификации отдельных чиновников данных структур граничат, зачастую с криминалом. В государстве с нормальным общественным интеллектом в этих структурах не нашлось бы ни одного места для коррумпированных и лживых чиновников. Украинцы же годами могут терпеть унижения и оскорбления от своих избранников и ставленников от власти. Редакция газеты не в состоянии описать всё то, что происходит с людьми. Мы просто хотим переадресовать через газету «Новый Стиль» привезённые в редакцию заявления Зиньковского Бориса Александровича от 7 августа 2005 года, тем, кого это касается. А пишет в газету законопослушный Зиньковский Б.А. следующее: «…Звертаюсь до вас за допомогою в вирішенні мого болючого житлового питання, тобто прошу Вас допомогти мені в поліпшенні моїх нелюдських і жахливих житлових умов, у яких я страждаю більше 14 років, хоча воно надавалось мені, як тимчасове. Моя «квартира» (якщо її так можна назвати) розташована в підвальному приміщенні і не являється ізольованою. Це комунальна квартира і в ній ще проживає родина вдови чорнобильця із 6 чоловік. Уявіть собі, яке у мене тут життя, тим більше, що ця квартира не призначена для постійного проживання людей, тим більше двох сімей. Наші квартири розділяє фанерна перегородка завтовшки 4 мм. Моя «житлова» кімната немає природного освітлення, тому що вікно знаходиться в приямку. Вентиляція відсутня (внаслідок чого значно підвищена вологість повітря, що призводить до псування домашніх речей, одягу, взуття і таке інше). Під стелею проходять магістральні трубопроводи (всього будинку) опалення, холодного та гарячого водопостачання. З них постійно тече. Внаслідок цього підлога прогнила і провалюється, на підлозі калюжі, зверху капає, речі псуються, гніють і приходять в непридатність. В будь-який час ці трубопроводи можуть прорватись, і що тоді? Що це за «квартира» в яку, щоб зайти в будь-яку пору року — сонячну, похмуру треба вмикати електричне освітлення. А до того ж я ще не можу користуватись комунальними зручностями — кухнею, ванною, туалетом — і це ж я «живу», (вірніше існую) за 300 метрів від кабінетів знахабнілих чиновників (про таких Л.М. Черновецький — народний депутат України сказав: «вони повинні сидіти в тюрмах») Міського голови Сидора та його першого заступника Олізаренко. Проблеми кухні якось мірою вирішаю по людях, що до туалету — то приходиться користуватись поліетиленовими пляшками, та цеберкою, тобто «парашею». А от щоб помитись, або попрати — то про це доводиться тільки мріяти. А головне, що такі «житлові» умови негативно відбиваються на стані мого здоров’я за таких житлових умов я вже надбав цілий букет передчасних болячок, я почав падати на ноги, мені боляче ходити, а зайнятись лікуванням ніг не маю можливості з-за таких умов. Безліч разів я звертався до попереднього міського голови Дідика, та його першого заступника Іванова, щоб вони відселили мене з цього підвального, не придатного для постійного проживання, приміщення, але вони тільки обіцяли, що при першій можливості вони відселять мене. Але вони просто відбріхувались. Три з лишком років минуло, як до влади добрались нові чиновники (від партії за «Єдину Україну») міський голова Сидор та його перший заступник Олізаренко (який до речі, обіцяє мені допомогти майже 9 років) але і вони не бажають вирішувати моє питання. Якби їх хоч на тиждень посилити в такі «житлові» умови щоб вони на своїй шкірі відчули таке «життя». Це начальники не від Бога (вони бездушні), а від сатани.
То хіба-ж такі мерзотники зрозуміють мої біди? Та ніколи! Як же вони боялись і боролись за те (разом з депутатом Потаповим) щоб до влади не прийшов Ющенко. Все таки Віктор Андрійович переміг, але ж такі мерзотники, як Сидор та Олізаренко залишились на своїх посадах і ще більше та нагліше продовжують творити безчинство з простим людом. Невже на них не спуститься Божа кара?! Прошу залучити до розгляду мого питання пресу.»
А теперь редакция предлагает ознакомится с ответами Изюмских чиновников своим вышестоящим руководителям в которых что-то не стыкуется с текстами заявлений Зиньковского Б.А.- пенсионера, Мельниковой Л.Г. — инвалида второй группы, проживающей в городе Изюме, на площади Садовой, 18, кв. 1 и жителей 16-ти семей, проживающих в общежитии, по улице Толстого, дом № 3.
Из письма № 1486 от 21.04.05, Председателя Изюмского городского Совета на имя первого заместителя губернатора Харьковской области В. Бабаева: «…В 2003 рішенням міськвиконкому №1051 від 12 листопада Зіньковському Б.О. була надана однокімнатна квартира № 108 по пр. Леніна, 67 житловою площею 11,4 кв.м. з усіма комунальними зручностями був виписаний ордер на дане житло, але Зіньковський Б.О. відмовився отримувати ордер (тобто відмовився від наданого житла)».
Из акта обследования квартиры в составе комиссии из представителей жилищно-коммунального хозяйства: «…квартира №108 по пр. Ленина, 67 не пригодна к эксплуатации».
Из письма поступившего в редакцию газеты «Новый Стиль» от жителей 16 квартир общежития в г. Изюме по ул. Толстого, 3: « Мы, жильцы убедительно просим оказать помощь нашим семьям. Живем мы в довоенной постройке, в которой 38 лет не было ремонта и состояние которой аварийное. На стенах цвель, трещины через, которые дует ветер. Температура зимой плюс 4 градуса. Дом на балансе горисполкома с 2004 года. Отопления нет, течет крыша, сгнили полы, окна и двери. Дом без удобств. Отсутствуют бытовки, душ, туалет. Жители пользуются туалетом на улице, который переполнен нечистотами. На все наши жалобы в Изюмскую мэрию и вышестоящие инстанции ответ один: «Ждите или нет денег»».
Из письма Мельниковой Людмилы Герасимовны, проживающей по адресу площадь Садовая, 18, кв. 1 в городе Изюме: «… Я инвалид второй группы, имею двоих детей и состою на квартирном учете с 1983 года, а с 1986 на льготной очереди. Обращаюсь многократно на протяжении всех лет с просьбой улучшения жилья с нормальными условиями. Все безрезультатно. Квартира, в которой проживаю длительное время, претерпела многократные затопления водой и канализационными отходами. Сантехника и трубы находятся в аварийном состоянии. Стены мокрые, в них сквозные трещины, штукатурка пришла в негодность. Отопительные батареи не прогреваются. Отапливается квартира газовой духовкой. Квартира наполнена грызунами».
Из ответов различных ведомств и властных структур: «… повідомляю, що згідно додатка до наказу Держжитлокомунгоспу України від 31.12.91 р. «Та правилами користування житловими приміщеннями», ремонт житлових та підсобних приміщень повинен виконуватись за рахунок наймачів…» — Перший заступник Ізюмського міськвиконкому А.С. Олізаренко. «… комісією запропонована керівництву ЖРЕП виявити и усунути причини намокання стін в квартирі заявника, відновити водопостачання, а керівництву підприємства теплових мереж з настанням опалювального періоду надати пропозиції, щодо покращання теплопостачання в квартирі Мельникової Л.Г.. Питання про непридатність квартири можете бути розглянуте після усунення виявлених недоліків.» 16.10.02 р. А.С.Олізаренко.
P.S. Прежде чем опубликовать эти материалы, наши журналисты побывали в городе Изюме с целью ознакомится и запечатлеть на фотоплёнки условия проживания людей, которые отдали практически всю свою жизнь на строительство развитого социализма, а в последствии демократической Украины. Выводов редакция не делает, мы только констатируем то, что имеем и видим. Надеемся, что Харьковский губернатор подправит демократические перекосы в городе Изюме. И надеемся на господина А.Б. Авакова, что он ознакомится с квартирными и коммунальными условиями чиновников г. Изюма, у которых за ворот не течет, в квартирах зимой жарко и крысы их по ночам не щекочут.
В. Климентьев «Новый Стиль». Харьков.
