Ця історія почалася з того, що у 1991 році я, Аркадій Демидов, створив у с. Соломоново Ужгородського району приватне підприємство „ПЕНОМ-Котедж” і почав будівельні та ремонтні роботи для населення, організацій та підприємств Ужгородського району. Окремі будівельні роботи виконував для Чопської митниці.. Інтенсивний рух на українсько-угорському кордоні та повна відсутність елементарних побутових послуг, стоянок, місць харчування підказали подальший напрямок розвитку підприємства, а саме негайне створення серйозної сфери послуг.
Мої ідеї підтримували окремі підприємці, які надавали певну допомогу в розвитку сфери послуг на території, яку я отримав спочатку в тривалу оренду, а потім у постійне землекористування від сільської ради с. Соломоново Ужгородського району, що знаходиться поруч з пунктом прикордонного перетину на українсько-угорському кордоні „Тиса” біля м. Чоп. Якщо зауважити, що відстань до шлагбауму складала менше 500 метрів, то зрозуміло, що це була вигідна територія для створення прикордонного сервісу, який досягався незначними капітальними вкладеннями по мірі розширення послуг. За задумом це мали бути гостинні ворота України.
З цією метою мною, А.Демидовим, був замовлений і розроблений архітектурний проект, розроблені документація, техумови, отримані дозволи на будівництво, ордери на земельні роботи, завезена вода, облаштована електролінія, збудована огорожа, завезено будівельні матеріали. Окрім того весь цей період тривав інтенсивний пошук інвесторів, або партнерів. Такі з’явилися.
Яворський – Корбут та їхній „дах”
У 1995 році паном В.Яворським разом з його родичем М.Корбутом та бізнесменом з Англії п. Гайдаром Коч було створено СП „Євразія”. В подяку за послугу В.Яворському було обіцяно 10% пайової участі грошей Гайдара Коч, які за час існування спільного підприємства так і не були внесені, а тільки задекларовані угодою. Також було обумовлено, що по мірі розвитку підприємства в межах 20% внеску буде включено і М.Корбута. За короткий період наші стосунки зазнали суттєвих змін. М.Корбут несподівано почав вимагати передачі на своє ім’я 20% майна, яке вже було задіяно в будівництві та пропорційно складало більше 80% суми вже виконаних будівельних робіт.
Невдовзі виявилося, що пан М.Корбут має дуже солідний „дах”, який допомагає йому в рекеті. Спочатку мене викликав на „бесіду” на той час прокурор Ужгородського району пан В.Лемак, який відкритим текстом вимагав передачі М.Корбуту „паю” у вигляді інтелектуальної власності, обіцяючи чисельні неприємності та ускладнення.
Відсутність моєї згоди роздратувала рекетирів. Почалися чисельні перевірки, мов облога розпочалася тривала ревізія. За вимогою чергового ревізора до місця перевірки доставлялися фінансові документи, вилучалися акти, статути, фінансові та партнерські угоди. Без відповідних повноважень в Синевірбанку було закрито поточний рахунок СП „Євразія”, а залишок грошей на рахунку було… переведено в Правексбанк, де на цей період працював М.Корбут. Чи не правда, цікавий розвиток подій?..
Продемонстрував свої корупційні дії і прокурор В.Лемак, який руками працівників прокуратури Ужгорода в серпні 1996 року „відкрив” кримінальну справу по факту розкрадання. А вже у вересні цього ж року прокуратура вилучає документи фінансово-господарської діяльності, круглу печатку і кутовий штамп підприємства СП „Євразія”. Усвідомлюючи корупційність дій прокуратури, я надіслав прокурору заяву із застереженням про недопустимість беззаконня, на яке отримав письмове повідомлення за підписом в.о. прокурора міста Ужгорода В.Петруняка про закриття кримінальної справи та лист за підписом М.Фенчака, що „повернути вам документи СП „Євразія” не представляється можливим, оскільки документи були повернуті учаснику зборів засновників В.Яворському. Отакої вам, підприємцю! Мафія сказала: треба.
„Народ” відповів – буде!
Початок великого початку…
Пан В.Лемак у цей період не був прокурором міста, він очолював прокуратуру Ужгородського району, згодом області, потім знов району і отже мав змогу тримати руки сухі і на пульсі… Викраденням в мене спільного підприємства не завершилися рекетирські дії влади та корупційні дії прокурора. Таємно, протягом півроку викрадачі документів шляхом їх подальшої підробки, махінацій і підтасування сфальсифікували документи землекористування, в чому взяли участь голова Соломонівської сільради пані Е.Субота, землевпорядники Пусна та М.Попович. Результатами такої дружньої підтримки рекету і корупції став „продаж” сільрадою земельної ділянки без участі власника та врахування будь-якого майна та понесених витрат.
Шедевром витвору корупціонерів став „Проект введення земельної ділянки для будівництва прикордонного сервісу”, де поруч з підписами реальних посадовців району стоїть підпис без печатки „голови зборів засновників СП „Євразія” – В.Яворського. Яке ж тут ні махінаціям!… Це свіжий закон про боротьбу з корупцією в інтерпретації прокурора.
За захистом своїх прав я звернувся в арбітражний суд. Згодом у 2000 році рішенням арбітражного суду та окремою ухвалою було визнано беззаконня та махінації, які вчинили посадові особи Ужгородського району. Та радість моя не була тривалою. На вимогу прокурора В.Лемака пані Н.Ващиліна відміняє рішення суду. І ігноруючи вимоги Закону „Про боротьбу з корупцією”, доручає перегляд справи судді Л.Журавчак. Результатом перегляду справи була безумовна впевненість судді Л.Журавчак у незмінності „кучмізму”. Чи могла такий досвідчений голова суду, прочитавши документи, не побачити корупції? Ось вам і суд… Але про це окрема розповідь.
Посадовим особам району та райдержадміністрації рекетири В.Яворський і М.Корбут за дорученням В.Лемака рознесли з „доставкою” листи „про порушення” кримінальної справи по факту розкрадання майна для прийняття відповідних санкцій. Користуючись телефонним правом, В.Лемак особисто контролював реакцію посадовців району, про що наявні в протоколі свідчення голови сільради Суботи Е.М. Це дало можливість оформляти документи нової реєстрації СП „Євразія”, власником якого стає Корбут М., не вносячи до СП „Євразія” жодної копійки. Порозумів „дахування” і Гайдар Коч, який протягом 7 років не довіряє розвитку бізнесу… і тому, логічно, не виконує інвестиційні зобов’язання.
Ось саме тому і стоять руїни недобудови на воротах України біля міста Чоп. Гідний внесок зробили пані Субота Е.М., Попович М.І., Посна Н., Ужгородська райрада, голова суду Ващиліна Н.М. – свідомі помічники „рекетирів”.
Десятиріччя тривала ревізія діяльності приватного підприємства „ПЕНОМ-Котедж”, податкова поліція розслідувала кримінальну справу за фактом ухилення від податків, де нараховані суми, які можна порівняти з масштабними діями відомого Мавроді. Розглядала позови податкова інспекція „про стягнення майна”, „про банкрутство”, про зловживання, які тривали до 2002 року, навіть після того, як була застосована податкова амністія, скасовані податкові стягнення, сплачені дорахування і штрафи, розкрадена будова, розкомплектована автомашина, розкрадені будівельні механізми і документи діяльності.
На бухгалтерському обліку підприємства рахується декілька тисяч гривень незавершеного будівництва, що підтверджується документами обліку, але і зараз так звані „рекетири” М.Корбут та В.Яворський намагаються привласнити майно, схиляючи до фальсифікації Соломонівську сільраду, пані Е.Субота, архітектора району пані І.Догулич, землевпорядника Попович М.І. та інших. Чи скінчиться пора махінацій і фальсифікацій, рекету і корупції, владного свавілля? Питання коли, адже і нині владний „дах” гарантує місцевому рекету і бандитизму заможне життя… яке не гарантує нам перехід від базарної економіки до нормальної розвинутої європейської країни, в якій не буде місця таким ганебним явищам, як така нахабна чиновницька та правоохоронна корупція, рекет, шахрайство тощо.
Далі буде.
З повагою до читачів газети,
Аркадій Демидов.
