від Логвин Любов Андріївна
м.Полтава, вул..Гребінки, 22, к в. 13,
тел.(0532) 53-26-66
У 1996 році я стала співзасновником транспортної фірми «КМТ-лтд», директором був призначений мій чоловік Логвин Олександр Анатолійович. Ми займалися міжнародними перевезеннями. Фірма є дійсним членом АсМАП України з 1997 року. Всі свої зобов’язання перед банками , партнерами і замовниками ми виконували чесно і добросовісно. Але 8 липня 2004 року з автомобілів, які знаходились у гаражі, були викрадені супроводжуючі документи. Це призвело до того, що машини не змогли вийти в рейс. Ми не виконали замовлень і почали нести збитки. Фірма звернулася з заявою про викрадення документів до Октябрського ПМУ УМВС України в Полтавській області. Але жодних дій працівниками міліції виконано не було. У порушені кримінальної справи нам відмовили. І поновили її тільки після постанови прокуратури Октябрського району м.Полтави, розслідування якої триває до цього часу.
Після цього нас попередили, що якщо мій чоловік не забере подану заяву у нього будуть неприємності. Так і сталося.
12 листопада 2004 року без будь-якого попередження мого чоловіка було затримано і ув’язнено, коли він повертався з роботи і звинувачено у шахрайстві на підставі несвоєчасної поставки техніки на фірму «ЛВС». До цього часу він не отримував жодної повістки. Ця ситуація була використана Плахтієм І.В., який напитувався співпрацювати з нами, але йому було відмовлено, і колишнім працівником міліції Яновським А.М. для сфабрикування справи проти Логвина О.А..
На 12.11.2004 року ніяких заборгованостей перед банками з виплат кредитів і процентів у фірми не було. А зобов’язання перед замовниками знаходилися у стадії виконання, про що є відповідні документи. Але після арешту директора та вилучення автомобілів робота фірми була паралізована. Це дало змогу слідчим органам використати цю ситуацію на свою користь і зробити мого чоловіка Логвина О.А. шахраєм в очах тих людей і суб’єктів господарювання, перед якими у нього є зобов’язання: фірма позичала у них певні суми грошей із зобов’язанням повернути їх у зазначені в угодах терміни. Припинивши діяльність нашої фірми, органи Полтавської міліції в остання місяці 2004 року після арешту мого чоловіка декому з наших кредиторів наполегливо порекомендували кредиторам написати на чоловіка заяви, що він аферист і не повертає борги. Ті люди, які нанесли нам шкоду і великі збитки, тепер виступають у ролі потерпілих. І не виключно, що під диктовку тих же слідчих, написано листи зі скаргами від деяких «потерпілих» у різні інстанції.
Із листопада 2004 р. органами УБОЗ припинена діяльність нашої фірми, машини забрано , фірму розорено і ми до цього часу безробітні. Якби фірма працювала, ми б за кілька місяців розрахувалися з кредиторами і не мали б ніяких боргів.
Але через те, що органи міліції, суду і прокуратури затягують це на довший час (8 місяців) справу, сфабриковану проти нас і чомусь не хочуть, щоб вона дійшла до суду.
Слідчі органи намагаються відвести від себе можливу відповідальність за замовницький характер цієї справи. До цього часу не вияснено, хто вкрав наші документи.
На мою особисту думку і на думку адвокатів, слідство велося на замовлення, упереджено. На численні скарги в різні інстанції справа у відповідь подається так, як вигідно слідству.
Поза увагою залишається факт проведення обшуку в нашій квартирі та в офісі, вилучення документів в офісі підприємства без постанови на обшук та вилучення, (а фактично угон з підбиранням ключів та зламуванням замків) слідчим за участю наших колишніх кредиторів автотранспортних засобів підприємства, відмова повідомити про місцезнаходження автомобілів та іншого майна підприємства як на нашу вимогу, так і на вимогу банку-заставодержателя, і не законне затримання міліцією без пояснення причин протягом доби мого сина Логвина Максима. Сина було виручено з міліції тільки після втручання прокурора і завдяки допомозі адвоката. Також підроблена довідка про стан здоров’я чоловіка при ув’язненні його до ІТТ, де він ледве не помер внаслідок загострення цукрового діабету, і незрозуміле мені дружнє спілкування слідчого з «потерпілими» — нашими кредиторами.
З мого чоловіка штучно роблять злочинця, яким він ніколи не був і не хоче бути. При цьому використовуються різні методи. Всі питання, які порушені в цій кримінальній справі, відносяться до характеру господарчо-правових і повинні розглядатись в суді. Від жодних своїх зобов’язань по відношенню як до фізичних осіб, так і до суб’єктів господарювання Логвин О.А. не відмовлявся і готовий їх виконати за виключенням тих, які носять наклепницький характер. Але я проти того, щоб у такий замовний спосіб використовувались правоохоронні органи з такими численними порушеннями і злочинами.
Всі наші звернення лишилися без уваги, і тому ми вирішили, що свою правоту будемо доводити у суді. Але як ми можемо сподіватися на це коли під час слідства мого чоловіка двічі затримували і відправляли у слідчий ізолятор, і двічі його відпускали за рішенням апеляційного суду. Після закінчення слідства ще раз намагалися змінити міру запобіжного заходу, використовуючи наклепницькі листи, але суд цього не підтримав. Після цього справа була передана до суду.
Мій чоловік майже кожен день ходив до суду ознайомлюватися зі справою. 06.06.05 року його викликають до міліції і там затримують за постановою суду від 27.05.05, мотивуючи це тим, що він не з’явився до суду на розгляд справи. У той час, як чоловік мій усі дні з 26.05 по 03.06.2005р. Логвин О.А. щодня був у приміщенні Октябрьського суду м. Полтава, де ознайомлювався хі своєю справою і ніхто ніяких претензій до нього не має. Але 06.06.2005р. його було заарештовано з мотивуванням неявки в суд на попереднє слухання його справи 27.05.2005р. І зараз ми не можемо звернутися до апеляційного суду, тому що три денний термін оскарження закінчився. Жодної повістки не було. Як ми можемо сподіватися на справедливість. Нашу сім’ю знищують, а ми не можемо нічого зробити. Нас ні хто не чує. Чому не хочуть дочекатися суду? Чому заарештовують мого чоловіка, людину яка хвора на цукровий діабет, кому він не дає спокою?
Я не знаю, куди звернутися, Ви моя остання надія, я прошу одного справедливості, а не корупційних рішень.
08.06.2005 р. ___________Логвин Л.А.
