Взяточники и коррупционеры, я обращаюсь в первую очередь к Вам, так как не осталось надежды, что в этом городе и в этой стране осталось место для принципиальных и честных людей в среде милиции . Даже во времена новой власти .
Хотел бы Вам представить интереснейший персонаж г. Киева, все тот же представитель семьи Багиевых – Рамиз Владимирович ( брат уголовного авторитета Бабая ) . Краткая справка – Багиев Рамиз Владимирович 29.06.1952 г.р., уроженец Пермской обл., азербайджанец, гражданин Украины, прописан г. Киев ул. Демеевская 45А кв. 2, ранее судимый :
1975 г. – Московский р/суд г. Киева по ст. 206 ч. 2 УК Украины, лишение свободы 1 год 6 месяцев .
1983 г. – Васильковский городской суд Киевской обл. по ст. 143 ч. 2 УК Украины, лишение свободы 2 года с конфискацией имущества .
1984 г. – Дарницкий р/суд г. Киева по ст. 143 ч. 2 УК Украины, лишение свободы 5 лет с конфискацией имущества .
1988 г. – уголовное дело №10-142 ( Печерское РУ г. Киева ) по ст. 143 ч. 2 УК Украины, прекращено по ст. 7 УПК Украины .
1996 г. – уголовное дело №….. по ( СУ ГУ г. Киева ) ст. 143 ч. 4 УК Украины, закрыто по ст. 6 п. 2, ст. 213 УПК Украины .
2003 г. – Печерский р/суд г. Киева по ст. 121 ч. 1, ст. 296 ч. 4 УК Украины, лишение свободы 3 года ( отсрочка 2 года ), выпущен из под стражи при оглашении приговора .
2005 г. – уголовное дело №50-3134 ( СУ ГУ г. Киева ) по ст. 190 ч. 4, ст. 393 ч. 1 УК Украины, закрыто по ст. 6 п. 2, ст. 213 УПК Украины .
Как видите вышеуказанный гражданин давно укоренился в г. Киеве . Его частота привлечений к уголовной ответственности, профилирующая статья – мошенничество, мягко говоря настораживает . Но обратите внимание как судьба вышеупомянутого «гражданина» не настораживает следователей СУ ГУМВД Украины в г. Киеве . Вообще настораживает тот факт, что преступник неоднократно судимый за мошенничество, привлекающийся за мошенничество, пытавшийся бежать из под стражи, во время следствия находится на подписке о не выезде, будучи одновременно подвергнутый отсрочке выполнения наказания по приговору о лишении свободы Печерским судом г. Киева . А когда отсрочка вышеупомянутого приговора подходит к концу «коррупционеры», прошу прощения – «профессионалы» из СУ ГУМВД Украины в г. Киеве, еще и уголовное дело в отношении «уважаемого гражданина» закрывают, аккурат к судебному заседанию на котором решался вопрос подвергать ли «уважаемого гражданина« наказанию в виде лишения свободы или нет . Настораживает и отношение к «уважаемому гражданину» со стороны «коррупционеров» прошу прощения – «профессионалов» отдела по исполнению наказаний Голосеевского района г. Киева, которые зная что «уважаемый гражданин» находящийся у них на учете проходит в качестве обвиняемого по уголовному делу, мало того вышеуказанные «профессионалы» отправляют в Голосеевский суд г. Киева материалы, что «уважаемый гражданин Багиев» вел себя хорошо, положительно мол характеризуется по месту жительства и работы, и поэтому наказание в виде лишения свободы ему назначать не надо . Видимо «уважаемый гражданин Багиев» во время хождения на отметки в отдел по исполнению наказаний Голосеевского района г. Киева исправился и перестал быть общественно опасным . Тут как раз и Главк дело закрыл .
Так что уважаемые анализируя действия правоохранительных органов, «можно с полной уверенностью» заявить что гр Багиев Рамиз Владимирович – перестал быть общественно опасным, стал белым и пушистым одуванчиком . Могу взять на себя некую ответственность, и сделать предсказание, о том что брат «Бабай» находящийся в данный момент под стражей за мошенничество, по старой доброй традиции перестанет быть общественно опасным до окончания следствия или как крайний срок при объявлении приговора судом . Семейная традиция .
Сергей Ушаков, специально для «ОРД»
Приложение:
Народному депутату України
Голові Партії захисників вітчизни
Кармазину Ю.А.
від. Гальчевського Владислава Адольфовича
З В Е Р Н Е Н Н Я
Шановний Юрію Анатолійовичу, звертаюсь до Вас з останньою надією про захист моїх прав та покарання винних осіб .
Я вважаю та можу підтвердити факт того, що проти мене було застосовано репресії в зв’язку з моєю професійною діяльністю на посаді слідчого . Так в 2003 року я працював на посаді слідчого СВ ТВМ 2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, згідно вказівки керівництва я прийняв до свого провадження кримінальну справу № 50-3134 порушену Прокуратурою м. Києва за ст. 190 ч. 4 КК України ( факт ). При цьому я звернув увагу на те, що кримінальна справа складалась з 20 аркушів, постанова про порушення була факсовою копією . Коли я поцікавився цим фактом то мені з боку керівництва було пояснено, що вказана кримінальна справа була кимось вкрадена та мені потрібно її відновити та почати розслідувати, так як справа знаходиться на контролі Генеральної Прокуратури України . Коли я відновив вказану кримінальну справу та після проведення слідчих дій я встановив, що злочин за яким порушено кримінальну справу скоїв рідний брат та племінник відомого в м. Києві кримінального авторитета „Бабая” — Багієв Раміз Володимирович ( має 5 судимостей з них 3 за шахрайства ) та Багієв Вагіф Рамізович ( має 1 судимість ). Коли я почав працювати з вищевказаними особами то відразу на мене почав здійснюватися тиск з боку керівництва ТУМ 2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві та з боку підозрюваних . Багієви почали переховуватись, коли я оголосив розшук вищевказаних осіб та Барієва Р.В. було спіймано та доставлено до ІТТ ТУМ 2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, тиск почав зростати . Так до мене почали звертатись працівники карного розшуку з пропановою випустити Барієва Р.В. так як останній може гарно заплатити та має дуже великі корумповані зв’язки . Я не погодився та затримав Барієва Р.В. згідно ст. 115 КПК України, провів з ним слідчі дії ( пред’явив звинувачення ) та звернувся до Прокуратури Шевченківського району м. Києва з поданням на зміну запобіжного заходу з підписки про невиїзд на взяття під варту . 22.07.2003 року я прибув до Прокуратури Шевченківського району м. Києва та звернувся до заступника Прокурора – Федосєєва з вищевказаним питанням . На, що останній відповів, що вказана кримінальна справа повинна розслідуватись в СУ ГУМВС України в м. Києві а не в райвідділі та він відмовляється її розглядати . Коли я наполягав, щоб на примірнику подання прокурор зробив напис, що він відмовляється розглядати санкцію, Федосеев відмовився та демонстративно поклав печатку Прокуратури Шевченківського району м. Києва до дипломату та вигнав мене зі свого службового кабінету, а сам сів в свій службовий автомобіль та уїхав . Про вказані події мною було складено рапорт та повідомлено Начальника СУ ГУМВС України Шпотака . Цього ж дня мною було порушено нову кримінальну справу за ст. 190 ч. 4 КК України відносно Барієва Р.В. ( додатковий епізод ) та знов останній був затриманий мною в порядку ст. 115 КПК України . Коли я це зробив то мене відразу визвав до себе на той час заст. начальника ТВМ 2 Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві – Грінцевич та наказав мені випустити Багієва Р.В. . Після чого я разом з моїм начальником звернулись до начальника СУ ГУМВС України в м. Києві Шпотака та пояснили, що на слідство чиниться тиск з боку керівництва ТУМ . Після чого постановою начальника СУ ГУ по вказаній кримінальній справі було створено СОГ в складі слідчих СУ ГУ, головою СОГ було призначено мене, сама кримінальна справа була забрана для провадження в СУГУ . 24.07.2003 при проведенні слідчих дій з Багієвим Р.В. його захисник Колбасинська Г.В. подала письмову заяву про те, що її підзахисний почуває себе погано та просила викликати йому бригаду швидкої медичної допомоги, що і було зроблено. В 19 годин Багієва Р.В. було госпіталізовано до КМКЛШМД . 25.07.2003 до Шевченківського районного суду м. Києва мною винесено подання про заміну запобіжного заходу Багієву Р.В. з підписки про невиїзд на взяття під варту, яке погоджено з заступником прокурора м. Києва Шевченко В.В. . Цього ж дня в 14 годин 30 хвилин, мною доставлено подання разом з кримінальною справою до канцелярії Шевченківського районного суду м. Києва, для вирішення питання про заміну запобіжного заходу. Біля будівлі Шевченківського районного суду знаходилися захисник Колбасинська Г.В., дочка Багієва Я.Р. та два невідомих чоловіка. В присутності прокурора відділу прокуратури м. Києва Гіренка В.В., подання було надано для реєстрації до канцелярії. Співробітник канцелярії відмовила в прийнятті та реєстрації подання мотивуючи тим, що суддя Васильєва Т.М. заборонила це робити без її відома. Васильєва Т.М. в цей час в своєму робочому кабінеті була відсутня. Голова та заступник голови суду також. Після телефонної розмови, яка відбулася між працівником канцелярії та Васильєвою Т.М. в 15 годин, подання було зареєстровано (вх. 9-845/03). Після реєстрації, подання, разом з кримінальною справою, було надано Васильєвій Т.М. Колбасинська Г.В., яка знаходилася біля кабінету Васильєвої Т.М. неодноразово до неї заходила. Через 30 хвилин секретар Васильєвої Т.М. повідомив, що в 16 годин суддею буде проведено судове засідання по іншій справі. В 16 годин 45 хвилин секретар, запросив мене пройти з ним до канцелярії та отримати від нього кримінальну справу, подання та супровідний лист з підписом судді Васильєвої Т.М. (вих. № 9-843 від 25.07.2003). В цей час Васильєва Т.М. вийшла зі свого робочого кабінету та пішла, сказавши секретарю, що йде додому. За весь час мого знаходження в приміщенні суду за мною, слідчим СУ ГУ Забугою та помічником прокурора Гиренком, постійно ходили Колбасинська Г.В., Багієва Я.Р. та двоє невідомих чоловіків. Таким чином, Васильєва Т.М. залишила без розгляду подання про заміну запобіжного заходу Багієву Р.В. не проводячи судового засідання та не з’ясовуючи думки прокурора, слідчого. Приблизно в цей час від конвою який охороняв Барієва Р.В. було отримано інформацію, що останній намагався втекти з під варти та вистрибнув з 2 поверху лікарні, але втекти не зміг так як зламав кістки ніг . Після цього відносно останнього було порушено кримінальну справу за ознаками ст. 393 ч. 1 ( втеча з під варти ) та він знову був затриманий згідно ст. 115 КПК України . Цього ж дня мене було викликано до заст.. начальника ТУМ 2 Шевченківського РУ – Гринцевича, де мене було ознайомлено з наказом від. 24.07.2003 року про те, що мене звільнено з ОВС України „за порушення службової дисципліни під час розслідування кримінальної справи № 10-3146” . В моєму провадженні дійсно знаходилась вказана кримінальна справа, в ході якої мною було встановлено та задокументовано факт вимагання грошей у підозрюваного працівниками карного розшуку на чолі з заст.. начальника ТУМ 2 Шевченківського РУ – Грінцевичем . Після того як мною було встановлено цей факт я склав рапорт про проведення службової перевірки, яка пройшла та зробила вищевказаний висновок, про працівників карного розшуку в висновку нічого не було . Цікавий той факт, що в моєї службовій справі ( послужний список ) зазначено, що приказ про моє звільнення датується 08.08.2003 року . Коли я запитав про це у працівників кадрового апарату ГУ МВС України в м. Києві — то отримав відповідь, що 24.07.2003 року мене було ознайомлено з проектом наказу та відсторонено від службових обов’язків згідно проекту наказу про звільнення – дивовижно чи не суперечить це закону . Після того як мене було відсторонено від розслідування, Барієва Р.В. було відпущенно на підписку про невиїзд . Коли останній вийшов на волю, то перше, що він зробив – написав скаргу про те, що слідчий Гальчевський В.А. звільнений 24.07.2003 року, а виконував свої службові обов’язки 25.07.2003 року .
Після цього я звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на моє не законне звільнення . 27.01.2004 року рішенням Шевченківського районного суду м. Києва наказ про моє звільнення було визнано не законним та було зобов’язано ГУ МВС України поновити мене на посаді . Вказане рішення було підтверджене 25.06.2004 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва . Але з боку працівників кадрового апарату мені було повідомлено, що питання поновлення мені потрібно „вирішувати питання” з начальником відділу кадрів Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві – Драпеем, також я повинен написати відмову від виплати мені вимушеного прогулу, про те, що рішення набрало законної сили та мене повинні поновити нікого не цікавило . Коли я попередив, що буду звертатись до Прокуратури м. Києва та знов до суду, то тільки тоді 30.09.2004 року мене було поновлено . Після цього мене визвав до свого службового кабінету заст. начальника відділу кадрів Шевченківського РУ – Драпей, та повідомив мене, що якщо я запізнюсь на працю один раз – отримаю догану, запізнюсь в друге – то буду звільнений з ОВС України вдруге та вже не поновлюсь ніколи, також дав мені зрозуміти що мені не дозволять працювати в райвідділі . Цього ж дня я написав рапорт про звільнення за власним бажанням з ОВС України . Та був звільнений 17.11.2004 року .
Після свого звільнення я не одноразово направляв поштою листи до МВС України про притягнення до кримінальної чи службової відповідальності працівників ОВС України які застосували проти мене репресії, не виконували три місяці рішення суду, осіб причетних до мого дивовижного — незаконного звільнення, але все марно . Мені не надійшли відповіді не на один мій запит — заяву .
З повагою . Гальчевський В.А.
