Ворон-ворону ока не виклює

Великий , Щирий , Волелюбний, Гордий Український Народе!!! 
Звернутися саме до Тебе примусила реакція нашої влади в лиці консула України в Польщі в місті Любліні,  потім котрогось зі співробітників пані Карпачової на моє звернення до них, аби допомогли знайти вихід з ситуації яку наводжу нижче.
Представник консульства, чи консул, я на цих деталях не розуміюся , який відповідає за звязки з правоохоронними органами Польщі, на дзвінок до консульства, який зробив брат під час інцинденту  не відреагував, а на дзвінок який зробив брат по двох днях, практично відмовився допомогти, а коли брат натякнув на те що після його відповіді  не дивуюся з того що практично непокараним за вбивство нашого співвітчизника залишився польський поліціянт який це скоїв, йому в формі погрози було сказано не сунути носа куди не слід, вся ця розмова проходила при ввімкнутому гучномовці на телефоні. Від співробітниці пані Карпачової відповідь була на російській мові і не настільки емоційна , все таки жінка, але суть її була такою самою.                                                                                                  
То ж прошу Тебе Український Люд бути свідком і ходатаєм перед тими хто має бути Батьками нашими , денно і нощно піклуючимися за гідність і честь нашу, за добробут і спокій, за те аби ми таки були тими європейцями якими вважаються всі європейці ,чомусь окрім нас.
Пане  Перший Дійсно Народний Президент – Гаранте Прав і Свобод наших!
Пане Голова Верховної Ради —  Лицарю Гідності нашої!
Панове Депутати Верховної Ради України- старші брати і сестри наші !
Пані ЮЛІЯ – Весняне Сонечко надій наших!
Пане міністр закордонних справ – опікуне наш в землях чужих!
Пані уповноважена Верховної Ради України  з прав людини! 
Панове власники і працівники ЗМІ надайте допомогу довести до сердець Нашого Народу цей крик душі. 
Вельми Шановне Панство, вдаючись до таких дій попри те що б відстояти свою гідність я хочу привернути увагу спільноти до ВЕЛИКОЇ ПРОБЛЕМИ.
Великим Американський народ, робить сам народ АМЕРИКИ. Те що дозволяється по відношенню до нас українців ,є платою за те як ми самі до себе відносимося.Кричуча неповага польського офіціозу до українців провокує інцинденти на зразок того що стався зі мною, не так і рідко — не кожен день вони доходять до такого перебігу подій як зі мною.Відсутність скарг на подібні ситуації пояснюється як і не бажанням тих хто стає в них жертвами надбати собі клопоту з боку поляків, так і реакцією на такі скарги нашого офіціозу.Підленький натяк на те що ворон-ворону ока не виклює підтверджується тим з чим вже зіштовхнувся  я , а чим воно вильється для мене ще невідомо.Та попри все я  буду боротися доки стане сил і можливостей. Особливо мене обурив цей інциндент тому що стався він під час проведення у нас Євробачення  для проведення  як відомо Україна спростила візовий режим європейцям, тим самим проявивши повагу і добру волю до Євросоюзу, і при цьому зрозуміло поклала вантаж незручностей на свої плечі. Виходить ми до їх всією душею а вони нам в цю душу – що? 
19.05.2005.Повертаючись з міста Люблін республіки Польща де перебував у приватних справах я потрапив у ситуацію яку можна було б охарактеризувати як незначна прикрість, якби не подальший її розвиток.
Підїжджаючи до прикордонного перепускного пункту в польському селі Окопне, митний перехід Дорохуськ-Ягодин, я почув підозрілий звук з району двигуна,оскільки до митниці залишалося з півкілометра , то аби не створити якихось перешкод для інших учасників руху, я вирішив вимкнути передачу і докотитися на нейтральній. Коли я докотився майже до самого переходу і бачучи що окрім мене учасників руху немає по смугах мого напрямку, то ввімкнувши вогні аварійної зупинки — зупинився за метрів пятдесят , сто від митниці. Не встиг я навіть вийти з авто, буквально за пів хвилини – хвилину не більше поперед мене  зупинився  легковик з розпізнавальними знаками польської прикордонної служби , прикордонник який вийшов з автомобіля попросив мої документи, а після того як я йому віддав тех. паспорт і закордонний паспорт, він запропонував заплатити штраф у розмірі ста злотих – я відмовився і запитав що я порушив. Я почав пояснювати що тільки но зупинився не пройшло і хвилини, власне це вони самі бачили тому що їхали по зустрічній смузі і розїзджаючись зі мною вони й бачили ту ситуацію. На його вимогу я завів авто, пан прикордонник вважаючи на те що авто заводиться порахував що я його хочу обманути і наказав зїхати з дороги на узбіччя, після чого запропонували заплатити пятдесят злотих, я відмовився їх платити і попросив аби мені надали можливість поспілкуватися зі старшим зміни. Після цього прикордонник сів у своє авто і порадившись з колегами сказав мені аби я сів у їхнє авто, після чого і відвезли мене в митницю, оставивши мене на вулиці самі зайшли в будинок, через декілька хвилин вийшли ті хто мене привіз і з ними старша людина як я зрозумів це і був їхній командир. Він запропонував мені заплатити штраф  два пункти, або мене притягнуть до суду, як це звучало точно передати не можу тому що погано володію польською мовою. Після відмови платити штраф мене завели в середину приміщення  і наказали чекати. Через пів години принесли підписати папери які були складені на польській мові, я відмовився їх підписувати спираючись на те що я і розмовною мовою майже не володію , а читати по польськи взагалі не вмію. Після цього мені було наказано перегнати авто на територію митниці, мене посадили знову в службове авто прикордонників і відвезли до місця де я залишив свою машину.  Що я й зробив під їхнім конвоєм. Після чого мене знову відвели до того ж приміщення. До цього часу я все ще вважав, що те що діється не більше ніж прикре недорозуміння, після того як мене знову відвели до тогож приміщення я був приголомшеним. В авто сидить дружина і товариш  коли вони зможуть потрапити до дому я й уяви не маю, взяти б хоча те що пообідали ми похапцем і ще не вечеряли поприте що затримали мене в  десять годин вечора. Дома чекають дочка дванадцяти років і син якому скоро має виповнитися чотири роки. Завівши в середину приміщення  через якийсь час мені принесли папір віддрукований російською мовою де вказувалися мої права, ознайомившись з правами і все таки вважаючи що це прикре недорозуміння , я попросив аби мені надали перекладача і можливість зателефонувати до консула України, але мені відмовили в тому аби дати номер телефону консула, як мотивував той чоловік якого мені представили як старшого і який судячи зі спільної поведінки тих прикордонників які були там присутні таким і являвся – таких послуг , тобто, надання перекладача , номерів телефонів консульства і адвоката вони не надають, при цьому сказали шукай сам. Потім до мене привели дружину і в її присутності в формі натиску на психіку почали вимагати аби я знову підписав папери складені на польській мові, бо інакше мене завезуть до суду, я знову відмовився наполягаючи аби мені надали перекладача або принаймні повідомили в консульство, на що мені знову поступила відмова. Вони вели ще якусь мову про скаргу і суд , я знову почав пояснювати що не розумію про що йдеться , це все супроводжувалося погрозами що до польщі я їздити більше не буду.
Під конвоєм мене завели в місцеву тюрму де мене роздягли, обшукали  забрали телефон, ланцюжку , обручку, яку я до речі не міг зняти з пальця тому що після шлюбу ніколи її не знімав, та вони наполягли, з болем мені її таки вдалося зняти , хоча той біль який супроводжував процес знімання обручки взагалі ніщо в порівнянні з тим моральним болем і духовною наругою яку я переніс  при цьому. Відібравши таким чином речі і склавши ще якийсь папір суті якого я все одно не зрозумів, та для мене як християнина і просто людини це вже було і не важливим, дали підписати цей папір я його підписав , після обшуку одяг мені повернули а речі поклали в конверт і забрали.Так і не заснувши я провів ту ніч в камері , чи як це називається незнаю бо ніколи окрім як з працівниками ДАІ справ з правоохоронними органами не мав.
З ранку прийшов молодий чоловік в цивільному і сказав аби я  підписав папери,  знову на польській мові, я знову відмовився. Після його прийшов інший який наполягав на тому аби я виплатив від трьох сот до ста злотих як я здогадався  за те що я тут ночував. Я відмовився, тому що мої прохання надати перекладача, адвоката чи можливість зателефонувати до консула не задовольнялися в категоричній і відверто цинічній формі.
Ще через трохи часу той чоловік що приходив зранку перший , як мені потів пояснив перекладач це був слідчий, зявився знову і запропонував підписати можливо ті ж самі , хоча в мене склалося враження що переписані  папери, після моєї чергової відмову, з’явився перекладач. Як пояснила ця жінка вона буде моїм перекладачем,  хоча вільно переводити спеціальні терміни вона не могла, з її слів колись давно вона працювала викладачем російської мови в школі і взагалі ця справа в її перша. Дякуючи їй я дізнався що мене звинувачують  в порушенні правил дорожнього руху і так як я з тим в чому мене звинувачують був не згідним з самого початку то мене вже везуть до суду.
В присутності цих двох людей мені були повернені мої речі. Після цього під конвоєм прикордонників мене вивели на вулицю і на очах дружини і товариша які наполягали їхати свідками, хоча теж провели ніч без сну і відпочинку, посадили в загратоване авто і хоча місце в цьому авто було вільне, їм відмовили в поїздці до суду і в якості свідків також. Самі вони територію митниці покинути не могли  так як цк перехід автомобільний а не пішоходний, та й взагалі пересуватися по території могли лише під конвоєм. Коли мене привезли до суду і представили суддю то я знову запитав про адвоката і консула, на що суддя відповів що в таких справах вони й непотрібні, до речі вирок суду мені так і не був поясненим в формі яка була б мною досконально зрозуміла,та й взагалі все те дійство сприймав як в тумані, по тій причині що вирок суддя зачитав швидко і  пані перекладачка не змогла переводити з такою швидкістю, що й зрозуміло. Я запитав через пані перекладача у судді що я маю сплатити аби поїхати з цієї країни.Суддя сказав — сто тридцять злотих на користь суду, які я сплатив на митниці після чого мені повернули документи, але при цьому було зауваження з боку чоловіка який з ранку другим заходив до мене, аби мою машину взяти на контроль, я попросив дати прізвища начальника зміни і начальника прикордонників які мене затримували, в чому мені було відмовлено.
Якщо хтось захоче допомогти звісно буду дуже і дуже вдячним, прошу звертатися за наведеною нижче адресою.
                                
 
Волинська обл.
Ковельський р-н.
С. Воля- Ковельська.
Вул. Набережна 4
тел 8 03352  58-1-68
Печенюк Михайло Васильович.